Положення міжнародної Конвенції з захисту прав дитини

Друга світова війна розбурхала лад держави, і зажадала відповідного законодавства в області прав людини. Свій внесок зробила і Організація Об’єднаних Націй. Вони прийняли ряд потрібних законодавчих паперів, котрі тлумачать права людини. Затверджені права становили основу комфортного перебування в межах країни.

Історія прийняття Конвенції про захист прав дитини

Конвенція захисту прав дитини – це універсальний перелік спеціальних законів, відкритий для вільного прийняття всіма країнами. Документ забезпечує гарантії чіткого дотримання прав дітей.

Цьому питанню приділялася особлива увага, через що і був створений ЮНІСЕФ – дитячий фонд ООН. Діти є об’єктом найбільшої захисту – це фрагмент Загальної декларації прав людини. Заява була озвучена і прийнято Генеральною Асамблеєю в 1 948 році. Наступним етапом формування законодавчої бази щодо захисту прав дітей став крок ООН в 1959  році, коли був прийнятий нормативний акт з переліком принципів для забезпечення щасливого дитинства під назвою Декларація прав дитини. Це стало відмінною підмогою в просуванні охорони прав дітей. Але Декларацію на той момент не можна було визнати досконалою, тому було ясно, що вона вимагає тотальної доопрацювання.

1979 рік відбився в історії як Міжнародний рік дитини. У цей період було проведено безліч соціальних заходів і розглянута запропонована правова ініціатива. Рішення приймалися в колі Комісії з прав людини в контексті проекту польського професора Адама Лопатки – Конвенції про права дитини. Протягом 10 років збиралися наради серед представників влади та різних соціальних організацій, щоб приділялося більше уваги розробці відповідних документів.

Після етапу опрацювання проекту, Конвенція була підписана 26 cічня 1990 року. Реакція на нього була позитивна, адже в перший же день документ підписали представники 61
країни. Це дало привід затвердити його в терміновому порядку. Цей найважливіший елемент міжнародного права повноцінно діяв вже 2 вересня 1990 року.

Такий потужний законодавчий прорив став приводом приєднання багатьох держав. Через що до 1 997 Цьогоріч учасниками Конвенції стала 191 держава. Виходячи з багатьох чинників історії прийняття закону, 20  листопада було проголошено щорічним Днем прав дитини.

Основні положення Конвенції

Суть положення полягає в неможливості дитиною самостійно відстоювати власні права через її фізичної і розумової незрілості. Дитина – індивід, який є суб’єктом права, йому необхідна охорона, турбота і правовий захист. Це поширюється на період до і після його народження аж до досягнення вісімнадцятирічного віку. Це затверджено в статті під номером один. Подальша стаття твердить, що держави Конвенції повинні поважати і забезпечувати дотримання прав дітей. Виняток всіляких дискримінацій також входить до переліку. Це дискримінації по:

  • расовою ознакою
  • статевою ознакою
  • Мовною ознакою та ін.

Конвенція передбачає забезпечення інтересів дітей в кращому вигляді. Це одна з основних задач, яка повинна бути реалізована. Особи, що несуть відповідальність за дитину за законом, також повинні бути почуті, їх думки і права повинні бути враховані.

Однією з найважливіших статей Конвенції є розділ під номером шість, де вказано, що кожна дитина має право на життя, яке ніхто не може заперечити. Після цього відбувається забезпечення його базовими речами для виживання і розвитку як особистості. Таким чином відбувається підготовка до дорослого самостійного життя в соціумі.

Щоб дитина виросла свідомою людиною, має бути забезпечено дотримання прав не базові речі: від здорової сімейної та шкільного життя, можливості своєчасного лікування, права на житло та ін. Кожен в силах вибирати як і про що йому думати, яку вибрати релігію і т.д . Це підкріплено відповідними статтями в законодавстві.

Дотримані і цивільні права і свободи:

  • Право на ім’я та громадянство
  • Захист особистого і сімейного життя
  • недоторканність житла
  • Конфіденційність
  • Захист посягань на честь і репутацію

Логічним є твердження про те, що дитина не може піддаватися жорстоким способам покарання і прояву насильства в будь-якому вигляді.

Велика відповідальність лежить і на сімейному оточенні. За батьками закріплюється право керувати дитиною, містити його, нести відповідальність за виховання і розвиток його як особистості. Стаття 28 робить акцент на нобхідно освіти, щоб викорінювати безграмотність і розвивати нове молоде покоління. В цей аспект входить і професійна підготовка. Право на будь-який творчий дозвілля, мистецтво, участь в заходах також закріплено за кожною людиною в обов’язковому порядку.

Для виходу з надзвичайних ситуацій діють особливі заходи. Це відноситься до економічної експлуатації, до незаконного вживання наркотиків, до сексуальної експлуатації, викрадення, торгівлі та до інших непередбачених речей.

Значення Конвенції в світі

Конвенція про захист прав дітей – це зібрання загальноприйнятого мінімуму прав кожної дитини, дотримання якого є необхідною для суспільства.

На міжнародному рівні документ був сприйнятий позитивно. Це стало зразком гуманістичного права в світі. Конвенція несе в собі закріплені норми, які стверджують, що дитина – це частина людства, що вимагає надмірної опіки в силу власної безпорадності в багатьох аспектах життя.

Це стало першою згадкою про дитину, як про повноцінної особистості з рівними правами і обов’язками. Після виділення особливого переліку прав дітей, ООН вводить і механізми контролю з високими повноваженнями – це Комітет ООН з прав дитини.

Документ містить в собі 54 статті, які свідчать про повноправність дитини. Все це зосереджено навколо трьох головних чинників: підтвердження прав дітей, зосереджених в інших правових документах, зміцнення особливого статусу дитини в суспільстві і закріплення норм щодо захисту і охорони прав. Конвенція є унікальною за повнотою охоплення можливих проблем, пов’язаних з дітьми.

Посилання на основну публікацію