Підходи до класифікації форм виховання

Відходження від авторитарного, соціоцентричного виховання, становлення антропоцентричного підходу, гуманізація, демократизація вітчизняної системи освіти актуалізують необхідність адаптації традиційних педагогічних категорій відповідно оновленим дидактичним вимогам, інтенсифікують процеси вироблення нових форм взаємодії між усіма учасниками виховного процесу.

Підходи до дефініції форми виховання

Форма виховання в сучасній педагогіці розглядається в якості зовнішнього вираження змісту виховного процесу, який знаходить свою репрезентацію в актах, діях, операціях, процедурах, засобах і прийомах впливу.
Методи відносяться до змістовно-процесуальної стороні педагогічних процесів, а форма здатна відбивати виключно зовнішню її сторону виховного впливу. Тільки адекватна форма виховання, відповідність змістовний бік навченості, здатна забезпечити активність процесів виховання, освіти і навчання.
 
Виховні форми носять варіативний характер, змінюються відповідно до цілей і завдань конкретної педагогічної ситуації.

Структура виховної форми

Системно-структурний аналіз виховної форми робить можливим визначення категорії як сукупності організаторських прийомів, актів, виховних засобів взаємодії між учасниками виховного процесу.
 
Організаторські прийоми розглядаються як дії, спрямовані на вирішення конкретних організаторських завдань, досягнення певних спланованих цілей, встановлюються в якості розподілу доручень, поетапної та послідовної реалізації виховного впливу, які є інструментами залучення учнів у взаємодію, критеріїв оцінювання правильності виконуваних дій.
Зростання ефективності організаторських прийомів проводиться за допомогою педагогічного впливу, спрямованого на стимулювання активності дітей, їх залучення в виховний процес, активізацію взаємодії, яка спрямована на виконання виховних цілей.
Виховні засоби – це предмети духовної або матеріальної культури, педагогічні умови, наявність виховного потенціалу соціально-природного навколишнього середовища, який застосовується для реалізації наявних певних цілей.
Виховні засоби визначаються характером виховного впливу:
  • безпосереднім;
  • прямим або опосередкованим;
  • непрямим.
Безпосередні і прямі включають в себе організаційні правила, умови, які регулюють діяльність учасників взаємодії, непрямі – відповідне музичне, художнє, візуальне оформлення, яке здатне посилювати педагогічний вплив.

Підходи до класифікації форм виховання

Сучасна педагогічна наука розглядає кілька підходів до класифікації виховних форм, грунтуючись на різних умовах. Саме тому для досягнення критерію виховних цілей впроваджується форма і виділяються основні види педагогічної взаємодії:
  • формування світоглядної парадигми, свідомості і самосвідомості особистості;
  • формування соціального досвіду особистості, здійснення соціалізації, пристосування до вимог, що задається суспільством на конкретному історичному етапі розвитку;
  • стимулювання діяльності учнів;
  • рефлексія, контроль, самоконтроль діяльності суб’єктів.

Для адекватного вибору виховної форми необхідно оптимізувати відповідність сторін, залучених до процесу виховання, і їх наповнення для підвищення ефективності педагогічного впливу під час здійснення різних видів взаємодії всіх суб’єктів освітньо-виховного процесу.

Посилання на основну публікацію