Педагогіка як наука про виховний процес

Термін «педагогіка» з’явився в епоху античності. У цей період на території Стародавньої Греції виникали і розвивалися прототипи сучасних шкіл. Там дітям, переважно хлопчикам, передавали свої знання греки і раби. Вони розповідали про основу грамоти. Раби з каліцтвами або в літньому віці були супроводжуючими і доглядали за учнями.

Від грецьких слів «пайдос» – дитя і «аго» – з’явився термін «пайдагогос» – педагог. Якщо перекладати дослівно, то «детоводитель». У Стародавній Греції також з’являються поняття «школа», «гімназія», «дидактика».

Зародження терміна «педагогіка»

З розвитком суспільства роль учителя змінювалася. Згодом зазнало змін і поняття «педагогіка». Зараз воно розглядається в широкому значенні і позначає діяльність по вихованню, навчанню і всебічному розвитку дітей. Воно має на увазі «вести дітей з життя». Педагогами називали людей, що пройшли спеціальну підготовку. Тільки вони мали право займатися подальшим вихованням і навчанням дітей. Це значення збереглося і поширилося по світу. У другій половині ХХ століття стали обговорювати ідеї цілеспрямованого педагогічного процесу не тільки для дітей, а й для дорослих.

Поняття про виховання

Педагогіка – це наука про виховання дітей. При цьому сам термін «виховання» трактується по-різному. У визначенні вчені спираються на 3 категорії: освіта, навчання та розвиток. Ці аспекти взаємопов’язані і доповнюють один одного.

Виховання – це організаційний процес, який спеціалізується на формуванні особистості. Вчителі передають знання, вміння і навички разом з моральними, етичними і правовими нормами. Весь цей досвід накопичувався людством протягом багатьох років. В цей же період молодше покоління готують до життя в суспільстві з урахуванням існуючих моральних цінностей, соціальних норм, політичних орієнтирів, народних традицій. У дітей формується власний світогляд.

Одному вихователю з цим процесом впоратися досить складно, тому створюються виховні колективи і організації в педагогічній сфері. До них відносяться школи, дитячі садки, навчально-виховні центри. Завдання співробітника такої установи донести до дитини все відомості і добити їх засвоєння. Також у дитини розкривається індивідуальний потенціал для всебічного розвитку.

Ефективність виховної діяльності залежить від:

  • систематичності;
  • Цілеспрямованості процесу;
  • Особистості та кваліфікація вчителя;
  • Спадковості малюка;
  • Впливу соціального середовища.

Кожна виховна робота унікальна, і відрізняється по продуктивності. Саме в вихованні дитина стає повноцінною особистістю.

Вчені виявили, що в роботі над моральними рисами розвиваються якості, закладені природою. Вихователю потрібно дізнатися і вивчити учня, виявити його таланти і схильності, особистісні особливості та можливості. Це дозволяє вибудувати правильний процес виховання, знайти ідеальний підхід і домогтися результатів.

Виховання базується на взаємодії між людьми – вихователем і учнями, дітьми і батьками, однолітками. Завдяки вибудовування виховних відносин молодше покоління адаптується до життя, приміряючи різні соціальні ролі.

Оскільки виховний процес формується на педагогічних знаннях, то в результаті роботи виявляються різні напрямки. На основі цього виділяють кілька понять – «фізичне виховання», «естетичне виховання», «духовно-моральне виховання», «екологічне виховання», «трудове виховання» і т.д. Це складові частини цілісної системи виховання.

Педагогічні аспекти виховання

Педагогіка як наука про виховному процесі систематизує наукові знання у своїй області, вивчає закономірності роботи, розглядає складності передачі накопиченого досвіду дітям, досліджує становлення і зростання особистості, її соціалізацію та творчий розвиток. У цьому позначенні прописана і головна мета діяльності – виявити найкращі способи досягнення поставлених педагогічних цілей і вказати на оптимальні шляхи виходу зі складних ситуацій. Кожен пункт опрацьовується на основі теоретичного і практичного матеріалів.

Предмет педагогіки – це сама виховна робота, що проводиться професійними кадрами в навчальних закладах.

Джерело педагогічних знань – це наукові психолого-педагогічні праці, зарубіжна і вітчизняна практика виховання, результати досліджень, народні традиції і звичаї.

Об’єктом виступає людина, а точніше, дитина. Діти – це об’єкт для багатьох наук, але в кожній з них формуються власні висновки і дослідження. Унікальність педагогіки в об’єднанні і систематизації інформації природних і суспільних наук про дитину, про закони формування виховних відносин з соціумом.

Педагогіка – це не просто наука, а й мистецтво виховання. Ці категорії пов’язані один з одним. Педагогічна діяльність завжди спирається на теоретичні матеріали. Педагогу потрібно опанувати закономірностями і аспектами виховання, методами навчально-виховного процесу.

Посилання на основну публікацію