Ознаки методологічного знання

Специфічна ознака методологічного знання можна визначити як його приналежність до вирішення специфічного протиріччя.
Дійсно, методологічне знання будь-якої науки – це підсумок виходу з протиріччя між процесами вивчення та перетворення відповідної педагогічної практики.
Теоретичне знання є підсумком суперечливих взаємодій між предметом пізнання і методом, що дає можливість вивчати предмет.
Визначається результатом вирішення проблеми теоретико-методологічного знання, яке проявляється у вигляді протиставлення предмета і методу.
З цього можна зробити наступні висновки.
1. Знання, яке формується при вирішенні методологічної завдання, визначає «методологічні основи відповідного знання».
2. Знання, яке формується при вирішенні теоретичної задачі, визначає «теоретичні основи» будь-якої науки нижчого методологічного рівня.
3. Знання, отримане при вирішенні теоретико-методологічної проблеми, визначає «теоретико-методологічні основи» будь-якої науки.
Слід зауважити, що присутність такої непростої, багатогранної завдання, вирішення якої допомагає сформувати теоретико-методологічні поняття, висуває підвищені вимоги до викладача, а також визначає необхідність змістовного аналізу методологій, складових ті чи інші її основи, необхідність в їх ранжуванні в середовищі, що представляє найбільш повний вид з теоретичної та наукової точки зору.
Ще однією ознакою методологічного знання вважається єдність і взаємозв’язок двох процесів: пізнавального та перетворювального, взаємозв’язок пізнання і практики. Цей критерій методологічного знання показує вплив знання не тільки на процеси пізнання (на теоретичну, дослідницьку діяльність), але і на процес перетворення різних об’єктів (його практичну діяльність). Тому для науки необхідний наступний висновок про те, що вона повинна мати і свою власну теорію науково-перетворювальної (практичної) діяльності разом із загальними положеннями і теорією науково-дослідної (пізнавальної) діяльності в цілому. Принцип єдності пізнання і перетворення може сприйматися помилково через нестачу уваги до вивчення тільки проблеми процесів пізнання.
Таким чином, єдність пізнавальної та практичної практики визначає взаємозв’язок пізнання та освітньої діяльності.

Посилання на основну публікацію