«Освічений абсолютизм» при Катерині II

Вступ Росії, слідом за Європою, в епоху освіченого абсолютизму, набуло досить своєрідні риси, привнесені як особливостями російської історії, так і непересічної і суперечливою особистістю імператриці. Російські просвітителі, заохочувані Катериною, зайняли гідне місце в європейському Освіті. Сама імператриця, автор знаменитого «Наказу» про освіту, полягала в листуванні з Дідро, Вольтером, Гельвецием, вивчала «Думки про виховання» Локка. На її прохання Д. Дідро склав «План Університету для Росії». Все це не завадило їй бути нетерпимою і жорстокою по відношенню навіть до просвітителям (Н. Новікову і А. Радищеву), коли доводилося вибирати між небезпекою для влади та ідеалами Просвітництва.
Для російської історії більш характерно не французьке «Liberte» («свобода»), а «вільність», приобретавшая деколи найсуперечніші та загрозливі відтінки, чого і не могла потерпіти Катерина. В цілому російське Просвещение, хоча і беручи ідеї вільного розвитку особистості, робило наголос не на «природне», а на суспільне виховання. Ідеологія російської Просвітництва була передусім пов’язана з ідеєю великої Росії, чому і призначалося Просвітництво. Воно покликане було служити людині, а якраз виховувати слуг держави.
Для реалізації поставлених завдань при Катерині серйозні кроки були зроблені і в напрямку жіночої освіти. Смольний інститут (1746) виявився першим у Європі жіночим середнім навчальним закладом. При Катерині ж президентом Академії наук стала (на 13 років!) Жінка – княгиня Катерина Дашкова (1744-1810). Виключно освічена жінка, вона внесла значний внесок в організацію не тільки науки, але й освіти, їй належить праця «Про сенсі слова« Виховання ».

Посилання на основну публікацію