Особливості японського освіти

Виключне повагу до освіти, жадібне прагнення вчитися характерні і для Японії в усі періоди її історії.
Звертаючись до древніх джерел, можна помітити, що японська культура, сформувавшись значно пізніше китайської, багато в чому продовжила її традиції, хоча й у дуже специфічній формі. Так, тут повага до державної влади переросло в справжній культ імператора, а роздмухування кодексу самурайської честі неодноразово приводило до розпалювання військової істерії, несамовитості фанатизму, жорстокості. Проте творчі традиції японської культури виявилися безумовно переважаючими.
Релігія синтоїзму, продовжуючи традиції буддизму, в ще більш вираженій формі розвивала ідеї природосообразности. Досить сказати, що головним національним святом Японії є цвітіння сакури. Виняткова увага до естетики середовища проживання зробило прагнення до краси національною рисою японців. Мистецтво ікебани, саду каменів, чайної церемонії, що йдуть з глибини століть, є засобом гармонії – з природою, людьми, самим собою. Середньовічні «Записки в головах» придворної дами Сей Сьонагон, пятістішия танка і тривірші хокку залишаються неперевершеним зразком виховання почуття міри, схиляння перед природою, вміння помічати красу й у повсякденних явищах. Якщо Захід довго міг зверхньо ставитися до східної культури, саме в її споглядальності вбачаючи причини наукового і технічного відставання, то у випадку з Японією якраз пієтет перед природою, прагнення до прекрасного дозволили їй уникнути багатьох хвороб західної цивілізації. Зокрема, їй не довелося зіткнутися з екологічними проблемами, неминучими для інших промислово розвинених країн. Оптимальне поєднання поваги до традицій і відкритості новому представляє і сучасна японська система освіти. (Див. Гл. 12).

Посилання на основну публікацію