Основні тенденції розвитку системи освіти

Стан освітньої системи в сучасному світі вкрай нестійке і суперечливо. Сприйняття освіти в якості однієї з найбільш істотних сфер людського життя з одного боку, призвело до її розширення, зміни статусу з іншого і, як наслідок, загострилися завдання, покладені на систему.

Роль освіти в сучасному житті визначається значенням, яке має пізнання, досвід і вміння в соціальному розвитку людей. Ця роль стала зростати в міру настання прогресу, що стало особливо помітно в кінці 20-го століття, і за минулий час суттєво змінилася. Тенденції розвитку системи освіти неминуче пов’язані з процесами, що протікають в соціально-політичному житті. З цієї точки зору варто виділити і вивчити основні напрямки освіти.

Прогрес пізнання в інформаційному суспільстві

У міру становлення суспільства все частіше простежується тенденція отримання вигоди з знань, інновацій, методів їх застосування на практиці. Факт того, що пізнання починає займати лідируючі позиції у фінансовому розвитку, істотно змінює роль освіти, як системи, в соціальному житті суспільства. Таким чином, набуття нових знань, інформації, умінь, навичок прийняття спрямованості на їх оновлення і формування стають базовими якостями співробітників в постіндустріальній економіці.

Новий вид розвитку економіки, який отримав визнання в інформаційному суспільстві, сформував необхідність співробітників в багаторазовому зміну професії протягом життя і періодичному підвищенні кваліфікації. Освітня сфера перетинається в інформаційному співтоваристві з економічної, а освітня діяльність стає ключовим компонентом його фінансового формування. Крім цього, інформація та теоретичні знання носять характер ресурсів стратегічного державного значення і в сукупності з рівнем освітнього формування характеризують його суверенітет і безпеку.

Прогрес в освітній системі

Перехід суспільства від індустріального до інформаційного, загрожує загостренням проблеми подолання відсталості в розвитку держав. Інформаційний в комбінації з індустріальним розривом складають подвійний технологічний розрив. Збереження таких протиріч між державами розвиненими і тими, які тільки йдуть цим шляхом, загрожує виникненню неконтрольованих протиріч, здатних терзати сучасне суспільство.

Щоб тенденції розвитку освіти в світі сприяли не тільки збільшення прибутку розвинених держав, які беруть участь у фінансуванні даного процесу, а й подолання соціально-економічної відсталості, потрібне активне впровадження нових технологій в інтернаціональному бізнесі і окремо життєвих сферах, що розвиваються. Дана міра зажадає наявності прогресивних технічних систем, знань, умінь, моделей поведінки у громадян таких держав.

Формування інформаційного суспільства потребують якісного збільшення людського, інтелектуального потенціалу країн, що розвиваються, що і висуває освітню сторону на перший план суспільного розвитку.

На сьогодні гостро стоять проблеми освіти ще більше погіршилися, тоді, як від їх рішення залежить можливість соціально-економічного розвитку держав, подолання глобальної відсталості в світових масштабах. Освіта все з більшим ступенем перестає ідентифікуватися зі шкільним і навіть навчання у ВНЗ. Стало не настільки важливо, яка саме робота трактується як освітня, якщо вона ставить перед собою мету змінити установки і моделі поведінки особистості за допомогою передачі нової інформації, формування нових умінь і навичок.

Сьогодні освітні функції виконують всілякі суспільства і навіть підприємства. Все більша кількість промислових підприємств обзаводяться підрозділами, чиє головне завдання – підготовка і перепідготовка кадрів. Подібне неформальне освіта спрямована на заповнення дефектів і протиріч шкільної системи в її класичному розумінні і досить часто задовольняє актуальні освітні потреби, які не в силах задовольнити освіту формального циклу.

Перехід від багатофункціональності до особистісного становлення

Суть такого переходу полягає не тільки в зміні пріоритетів від державної потреби в підготовці кадрів, до задоволення особистих потреб окремої людини. Нова концепція розглядає індивідуалізований освітній формат, який дає можливість розкрити потенціал кожної окремої людини, сприяти його розвитку і самореалізації. Так може бути при розробці освітніх програм відповідних різноманітності можливостей окремо взятої особистості і викладацького складу.

Таким чином, основні тенденції системи освіти цього напрямку – формування в учнів умінь вчитися, самостійно здобувати інформацію з застосуванням сучасних технологічних засобів.

Не так давно хороший почерк – все, чого потрібно було домогтися, для забезпечення безтурботного життя в хорошому достатку. Останні ж десятиліття були відзначені прискореним темпом оновлення технологій і знань практично в усіх сферах людської життєдіяльності. Державної системи навчання вже не вистачає, а в світі відбувається становлення концепції нескінченного освіти. Прагнення втілити подібний шлях розвитку на практиці загострило проблему освіти дорослих. Радикальна зміна поглядів суспільства на дану проблему, призвело до її розгляду в якості основного шляху подолання кризи в системі навчання і формування більш адекватного потребам сучасного суспільства освіти.

Перетворення знань в найцінніший соціальний капітал, зростання вигод, пов’язаних з отриманням знань, засноване на тому, що основну вигоду отримує людина, що споживає даний продукт, суспільство в цілому і окремі фірми. На основі цього формується система змішаного фінансування та формування ринкових відносин в даній області.

Основною тенденцією прогресивного освіти вважається плавне зміщення цінностей від прямого навчання до особистісного контакту з учнями. Базові лекційні та семінарські заняття залишаться незмінними, але істотна частина навчального процесу може проходити в форматі індивідуальних консультацій з педагогом по конкретно цікавить темі або проблемі.

Посилання на основну публікацію