Основи сучасної теорії виховання

Виховання з точки зору педагогічної науки має два основних ракурсу:

соціальний, який передбачає передачу досвіду, накопиченого попередніми поколіннями;
педагогічний, який розглядається як процес комплексного формування особистості, що проводиться за допомогою системи засобів впливу на підопічного.

Виховання перестав бути якийсь шаблонної діяльністю. Воно підпорядковується запитам суспільства. В даний час на перший план у вихованні виходить прищеплення таких понять як громадянськість і загальнолюдські цінності, дотримання законів і моральним нормам.

У сучасному суспільстві виховання передбачає прищеплення гуманізму і соціокультурних цінностей. Особливе значення надається використанню сучасних технологій, налагодженню діалогу з підопічними, роботі на перспективу, розвитку емоційної сфери у представників підростаючого покоління.

Якщо узагальнити все написане вище, то можна дати поняттю «Виховання» таке визначення.

Виховання – це цілеспрямований вплив на воспитуемого, що зазнає постійного організованої системи, з метою формування його особистості за допомогою налагодження взаємодії підопічного і вихователя в процесі реалізації спільних цілей.

Грунтуючись на цьому визначенні можна виділити наступні компоненти виховання:

  • мета: процес формування особистості є цілеспрямованим;
  • наявність виховної системи;
  • наявність зворотного зв’язку у взаємодії педагога та учня;
  • ототожнення виховання і виховного процесу.

Найбільшого поширення на сьогоднішній день отримає особистісно-діяльнісний підхід до виховання як найбільш перспективний. В його основі лежить спілкування як основа міжособистісних відносин, активна соціалізація особистості.

Ефективна взаємодія вихованців з педагогами в справі досягнення загальних цілей дозволяє підопічним реалізувати свої кращі якості, виробити самостійність в ухваленні рішень, отримати необхідний досвід взаємодії з людьми різного віку.

Важливою частиною будь-якого виховного процесу в педагогіці є мета виховання. Дамо визначення цьому поняттю.

Мета виховання – це формування всебічно розвитків, гармонійної особистості.

Іншими важливими особливостями ефективного виховного процесу є:

  • цілеспрямованість (досягнення мети можливо лише в разі ефективної роботи по отриманню проміжних результатів);
  • єдність цілей всіх учасників виховного процесу;
  • безперервність процесу;
  • облік позитивних і негативних факторів, що впливають на що формується особистість;
  • рухливість і адаптивність (зміна застосовуваних методів виховного впливу в залежності від стихійних факторів, що впливають на що формується особистість);
  • комплексність (єдність змісту і завдань застосовуваних методів виховання);
  • варіативність (облік індивідуальних особливостей підопічного);
  • співробітництво як основа взаємодії педагога і вихованця;
  • суперечливість як рушійна сила виховання.

У виховному процесі не останнє місце займає особистість педагога. Сукупність особистих і професійних якостей вихователя багато в чому визначає результат виховання. Доросла людина є в першу чергу носієм ціннісних орієнтирів і майстерності.

Самовиховання в виховному процесі

Роль самостійної роботи по формуванню власної особистості величезна.

Самовиховання – це цілеспрямована, усвідомлена діяльність людини, метою якої є розвиток власної особистості, підвищення рівня освіти, вдосконалення позитивних якостей, виявлення і усунення недоліків.

До числа значущих компонентів самовиховання можна віднести:

  • пізнання себе, своїх особливостей і потреб;
  • оцінка себе і своїх досягнень;
  • чесність звітів про виконану роботу та її результати;
  • високий рівень самоконтролю.

Підвищити результативність процесу самовиховання допомагає використання таких прийомів як:

  • наказ, відданий собі;
  • підбадьорення і схвалення своєї особистості, своїх якостей і своєї поведінки;
  • вибір значущих способів заохочення і покарання себе;
  • самонавіювання.

Самовиховання дозволяє людині досягти набагато кращих результатів, зробити його особистість більш цікавою, соціально адаптованої, стійкої до деструктивних впливів.

Перевиховання

Результативність виховного процесу визначається всіма категоріями педагогіки, до яких відносяться навчання, виховання і самовиховання. Всі ці категорії пов’язані воєдино в єдиному виховному процесі. Всі ці категорії важливі і в справі перевиховання.

Перевиховання – це комплекс дій на воспитуемого, метою яких є усунення сформованих в процесі розвитку негативних і прищеплення позитивних особистісних якостей індивідууму.

Перевиховати підопічного набагато складніше, ніж відразу направити розвиток особистості в правильно напрямку. Це процес вимагає витрат часу і сил, вимагає від педагога особливого терпіння і такту.

Чим більш стійкими є негативні риси, тим складніше людина піддається перевихованню. У зв’язку з цим Макаренко писав, що виховний процес краще відразу побудувати таким чином, щоб в подальшому нічого не довелося переробляти.

Основним значимим фактором, який визначає ефективність перевиховання, є внутрішня потреба людини виправленні, зміні способу життя, кола спілкування, поведінки і звичок. Також мають значення:

  • прихильність і довіру вихованця по відношенню до вихователя;
  • виявлення причин, які породжують проблеми;
  • створення нової системи ціннісних орієнтирів;
  • опис майбутніх перспектив;
  • комплексний вплив на особистість, її свідомість, волю і почуття.

Сучасні теорії виховання

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки розробити й подати використовуються численні теорії і концепції виховання, педагогами широко використовуються різні форми, методи і методики виховання, які можуть бути об’єднані в цілісні виховні системи.

Розібратися у всьому різноманітті концепцій без цілісного розуміння виховного процесу та значення вкладу в його ефективність окремих елементів непросто. На допомогу приходить такий розділ педагогіки як теорія виховання.

Теорія виховання – це наукова дисципліна, яка розкриває сутність, закономірності, рушійні сили виховання, його окремі структурні елементи, розглядає різні концепції виховання та виховні системи.

В основі сучасної теорії виховання знаходяться розробки, зроблені ще в 19-му столітті педагогом К.Д. Ушинського. В 20-му столітті розробкою питань теорії виховання займався А.С. Макаренко.

Сучасні концепції виховання використовують новітні досягнення психотерапії і психології, популярні філософські вчення:

  • когнітивна теорія;
  • біхевіористична (поведінкова) теорія;
  • соціоенергетична теорія та ін.

Мета сучасних концепцій виховання – активна соціалізація людини. Зовнішні задані нормативи не виключають гармонійного і всебічного розвитку особистості. Ця теорія не суперечить низці напрямків педагогіки, які в центр наукової картини світу ставлять людини. Гуманістична теорія виховання, що припускає повне культурний розвиток людини, його саморозвиток і самовиховання не виключає необхідності життя особистості в соціумі.

Нові тенденції в розвитку суспільства формують нові вимоги до особистості людини. У зв’язку з цим цілі виховання не є постійними і з часом зазнають змін. Незмінними залишаються моральні цінності, такі як духовність, людяність і доброта.

Цілі виховання не є постійними. Зі зміною системи суспільного устрою і соціальних відносин, змінюються і цілі виховання.

Основним проявом духовності є прагнення людини до самопізнання і вдосконалення. Свобода особистості повинна в обов’язковому порядку враховувати право на свободу і недоторканність кордонів особистості іншої людини. Тільки в цьому випадку підростаюче покоління зможе стати духовно багатими, внутрішньо вільними і відповідальними особистостями.

Посилання на основну публікацію