✅Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів

Пізнавальна діяльність учнів у процесі засвоєння знань має одну дуже важливу особливість: учитель керує навчальним процесом, але навіть при цьому учень опановує навчальним матеріалом в автономно режимі, освоюючи пізнання, які вже є в науковому середовищі.

Важливу роль в засвоєнні знань має відтворення отриманого матеріалу, навіть якщо це відтворення проводиться в урізаному вигляді в ході розумових операцій.

Стадії навчально-пізнавальної діяльності

Виділяють три основні стадії запам’ятовування досліджуваного матеріалу:

  • сприйняття нового матеріалу, засвоєння теоретичної знань;
  • застосування отриманих знань на практиці під час виконання тренувальних вправ, розвиток навичок і умінь в процесі оволодіння новим матеріалом;
  • відтворення, поглиблення і закріплення знань, вдосконалення навичок і умінь.

Навчально-пізнавальна діяльність – це досконалий цикл дій, спрямованих на отримання знань, який включає:

  • сприйняття нового матеріалу, його первинне і подальше запам’ятовування;
  • виконання вправ, спрямованих на засвоєння знань і навичок;
  • відновлення активності, спрямоване на поглиблення і більш міцне засвоєння нових знань.

Сприйняття нового матеріалу

Для початку охарактеризуємо суть сприйняття. Фактично, це процес сприйняття зовнішніх характеристик і ознак предметів і явищ, які підлягають вивченню, за допомогою органів почуттів учня. Сприйнята інформація обробляється в центральній нервовій системі, що призводить до формування нижчої форми пізнання – уявлень.

Уявлення – це збереження в свідомості учня зовнішніх образів предметів і явищ, сприйнятих за допомогою органів почуттів.

Нижчою формою знань уявлення є в зв’язку з тим, що в ньому не розкривається суть предметів, що вивчаються і явищ, а лише відбувається фіксація найбільш характерних рис. Наукове пізнання неможливо без пізнання суті предметів і явищ.

Різницю між науковим пізнанням, сприйняттям і уявленням розуміли ще в давнину. Про це в своїх працях писав давньогрецький філософ Аристотель. Він зазначав, зокрема, що наукове пізнання відрізняється від сприйняття тим, що предмет наукового пізнання – це загальне і необхідне, а не випадкове і одиничне. Від уявлення наукове знання на думку Аристотеля відрізняється тим, що судження, зроблене на основі наукового знання, завжди істинно.

Давайте тепер розберемо, що означає розуміння з позиції пізнавального дії.

Усвідомлювати – це значить зрозуміти, розкрити зміст явища або предмета, осягнути значення чого-небудь.

Якщо говорити про осмислення з позиції пізнавального дії, то можна дати цьому терміну таке визначення.

Осмислення – це уявне розуміння причин і наслідків, пов’язаних з досліджуваним явищем або предметом, розуміння сутності досліджуваного, формування на підставі обставин, наслідків та сутності предметів і явищ різних теоретичних узагальнень.

Процес осмислення включає в себе:

  • аналіз отриманої інформації про ознаки і властивості предметів, що вивчаються і явищ;
  • сортування властивостей і ознак, логічне виділення найбільш загальних і істотних для всього ряду подібних явищ або предметів характеристик;
  • формулювання теоретичних висновків, понять і визначень;
  • перевірку істинності зроблених висновків.

Запам’ятовування досліджуваного матеріалу

Розуміння і здатність до відтворення – це не одне і те ж. Часто буває, що учні розуміють викладений матеріал, коли його відтворює вчитель або інший учень, але сам відповісти на питання теми не в змозі. Все тому, що розуміти досліджуваний матеріал мало. Необхідно також зберігати в пам’яті факти і логічні висновки, мати можливість відтворювати їх вільно і зв’язно.

Знати досліджуваний матеріал – це означає вміти усвідомлено і в повному обсязі відтворювати його, виділяти значуще і другорядне, пояснювати суть предметів і явищ, обґрунтовувати правильність правил та інших теоретичних узагальнень, доводити справедливість теоретичних висновків, відповідати на будь-які питання, які прямо або побічно належать до досліджуваного матеріалу, розділяти матеріал на блоки, встановлювати зв’язки досліджуваного матеріалу з тим, що було пройдено раніше, застосовувати знання на практиці, складати схеми, плани, переносити засвоїти знання на роз’яснення інших фактів і явищ; відокремлювати світоглядні і морально-естетичні ідеї в досліджуваному матеріалі, формулювати своє ставлення до них.

Найчастіше запам’ятовування проводиться за допомогою відновлення досліджуваного матеріалу. Виділяють два види повторення:

  • функціональне;
  • пасивне.

Суть функціонального повторення в тому, що учень самостійно відтворює сліди раніше сприйнятих уявлень без сприйняття вражень від зовнішнього світу. На відміну від нього пасивне повторення передбачає сприйняття тієї інформації, яку він вже сприймав раніше.

Ефект функціонального повторення набагато вище, ніж пасивного. Здібні діти віддають йому перевагу на інтуїтивному рівні.

На практиці використання функціонального повторення реалізується в такий спосіб:

  • сприйняття матеріалу, наприклад, читання книги;
  • повторення отриманої інформації по пам’яті.

Існує кілька продуктивних методів повторення отриманої інформації:

  • повторення вголос або про себе;
  • складання плану-конспекту отриманої інформації;
  • відповіді на запитання вчителя або навчального посібника;
  • тезове виклад отриманої інформації.

Дуже бажано, щоб дитина після прочитання розділу підручника перейшов до відтворення інформації зазначеними вище способами.

Для запам’ятовування важливі тимчасові рамки. З урахуванням часу виділяють два типи запам’ятовування:

  • концентроване, при якому запам’ятовування обсягу інформації проводиться відразу;
  • розосереджене, яке передбачає кілька етапів процесу засвоєння матеріалу.

Концентрований запам’ятовування зачіпає короткочасну пам’ять. Знання, отримані одномоментно, швидко забуваються.

Розосереджених запам’ятовування дозволяє задіяти довготривалу пам’ять. У зв’язку з цим в процесі навчання цей тип запам’ятовування найбільш прийнятний.

Виконання вправ є обов’язковою умовою ефективного запам’ятовування. Повторення фактів, виконання практичної роботи, відпрацювання навичок дозволяє задіяти отриману інформацію, пов’язати новий матеріал з уже наявними знаннями і навичками.

Значимість цього етапу обумовлена ​​більш глибоким осмисленням нового матеріалу, розвитком кмітливості, гнучкості мислення, стимулювання творчості.

Завершальним етапом запам’ятовування є узагальнення і класифікація матеріалу для більш повного засвоєння знань. Ця стадія є складною і досить трудомісткою. Однак саме вона забезпечує міцне оволодіння знаннями і навичками.

Посилання на основну публікацію