Навчання: сутність, структура та роль викладача

Навчання – це складний і багатогранний процес пізнання, який організований певним чином і знаходиться під контролем у педагога.

Складові навчання

Роль викладача в процесі навчання значна. Викладач створює умови, необхідні для повноцінного засвоєння навчального матеріалу, проводить роботу, спрямовану на розвиток розумових здібностей учнів, заохочує творчість.

Педагог визначає напрямок, в якому учневі необхідно проводити роботу з освоєння навчального матеріалу, формує світогляд, соціальні, ідеологічні та моральні норми .. У зв’язку з цим навчання нерозривно пов’язане з вихованням.

Виділяють два основних напрямки навчання:

  • взаємодія учня і викладача, в ході якого в учнів відбувається формування бази знань, навичок і умінь;
  • організація активної самостійної роботи учнів, метою якої є отримання знань і навичок.

Визначальним фактором є ефективна взаємодія викладача і учня. Відсутність налагодженого контакту процес навчання протікає з труднощами. У зв’язку з цим в процесі навчання важливим є реалізація єдності педагога і учня, забезпечено особистий вплив викладача.

Заняття повинні бути побудовані таким чином, щоб в учня були можливості з проведення самостійної роботи, спрямованої на отримання знань. Для цього педагог повинен впливати на учнів не тільки безпосередньо, а й опосередковано.

Безпосередня взаємодія передбачає спільне вирішення поставлених завдань. Опосередкована взаємодія полягає у виконанні завдань та інструкцій, даних викладачем.

Сутність і структура дистанційного навчання припускають, що процес навчання може протікати і без викладача. Однак процес вивчення неможливий без активного процесу навчання з боку учня.

Процес навчання є цілісним, що проявляється в спільності цілей викладання і навчання. Процес навчання задіює процеси пізнання і активної взаємодії з педагогом. Спілкування забезпечує високий рівень мотивації, визначає ставлення до навчального процесу.

Такі фактори як чіткість і хороша організація роботи, захопленість педагога своєю роботою, тактовність у відносинах з учнями, надання допомоги в освоєнні матеріалу і адекватність в оцінці знань сприяє розвитку інтересу учнів до предмету.

  • Знизити ефект взаємодії можуть:
  • відсутність уваги з боку педагога до стилю спілкування;
  • погана організація навчальної діяльності.

Базисом навчання є:

  • інформація, яка складається у свідомості людини в об’єктивну дійсність;
  • вміння, які дозволяють самостійно виконувати практичні та теоретичні дії;
  • навички, які не перебувають під контролем свідомості (сенсорні, рухові, інтелектуальні).

Освіта є результатом навчання.

Освіта – це формування образів і цілісних уявлень про предмети та явища.

Структура процесу навчання

Існує кілька структурних варіантів змісту навчання. Виділяються вони на основі особливостей з’єднання різних елементів знань між собою. До числа основних структур освітнього процесу відносяться:

  • лінійна структура, яка представляє собою безперервний ланцюг ланок, утворених окремими частинами навчального матеріалу;
  • концентрична структура, яка дозволяє учням повертатися до пройденого для повторення і розширення змісту навчального матеріалу;
  • спіральна система, в основі якої лежить формулювання питання або проблеми за темою, що вимагає розширення і поглиблення знань;
  • змішана система.

Вибір найбільш підходящої структури змісту навчання визначається цілями навчання, початковим рівнем підготовки учнів, особливостями навчального матеріалу, який підлягає вивченню.

Лінійний процес навчання – це найбільш поширена система навчання. Вона дозволяє протягом декількох років отримати всеосяжні знання з предмету.

Виділяють ряд характеристик навчання:

  • оволодіння навчальним матеріалом;
  • засвоєння загальним способів дій і наукових понять;
  • ініціація особистісних змін в людині;
  • формування поведінкових і комунікативних навичок.

У навчанні виділяють ряд компонентів, основними з яких є:

  • спонукальний, який включає потреба до пізнання;
  • програмно-цільовий, який є метою навчальної діяльності;
  • дієво-операційний, який дозволяє реалізувати в ході діяльності певну програму;
  • контрольно-регулюючий.

Слід розрізняти поняття вчення, навчання і навчання. Дамо визначення цих термінів.

Вчення – це певний вид діяльності, який може бути реалізований за умови, що людина може регулювати свої дії відповіднодо стоїть перед ним свідомої метою.

Навчання – це одночасно процес і результат придбання індивідуального досвіду.

Навчання – це лінійний процес цілеспрямованої передачі суспільно-історичного досвіду, формування бази знань, умінь і навичок.

Як методологічна основа навчання виступає теорія пізнання і відображення, діалектика і системний підхід як основний метод пізнання дійсності.

Імпульс процесу навчання надає невідповідність реального рівня знань учнів вимогам, які пред’являються у знань і вмінь учнів. Усунення цієї невідповідності призводить до зростання компетентності та розширенню можливостей учнів.

Посилання на основну публікацію