Народна педагогіка: поняття і методи

Народна педагогіка – це значимий і невід’ємний елемент загальної духовної народної культури.

Історія її виникнення сягає своїм корінням глибоко в старовину. Народна педагогіка з’явилася в якості попередника наукової педагогіки і зробила істотний вплив на її форми. Сухомлинський В.А., Ушинський К.Д., Макаренко А.С., що займаються вивченням даного типу педагогіки, змогли повноцінно пояснити, що таке народна педагогіка, і в своїх працях описали вплив народної та наукової педагогіки один на одного, а також їх взаємозумовленість і факт того. Народна педагогіка доповнює і збагачує наукову і навпаки. Сама суть виховання, що застосовується в сучасній педагогіці, досить тісно пов’язана з думками та ідеями, що висловлюються в таких елементах народного фольклору як приказки, перекази, билини, казки. Народна мудрість про правила виховання – це вираз багатовікової педагогічної культури і практики сімейного виховання проводиться народом.

Методи народного виховання

Тепер, коли ми зрозуміли, що таке народна педагогіка, наведемо її приклади.

Накопичений протягом століть досвід дав народу можливість створити деякі дидактичні правила і прийоми, спрямовані на виховання дітей. В умовах побутової практики мають місце такі методи, мета яких полягає у вихованні дитини:

  • привчання;
  • роз’яснення;
  • схвалення;
  • заохочення;
  • переконання;
  • особистий приклад старших;
  • осуд і докір;
  • покарання.

Роз’яснення і переконання знаходять своє застосування в народній педагогіці з метою створення у дитини позитивного ставлення до трудової діяльності, а також для формування гідної поведінки як в родині, так і в суспільстві. В рамках народної педагогіки особливим значенням володів наочна демонстрація способів виконання різноманітних типів праці. У процесі спостережень за старшими і вислуховування отриманих від них рад діти повинні були отримати потрібні навички і вміння, які допомагають у трудовій діяльності. Дивним був той факт, що народні вихователі укладали в свої висловлювання різні педагогічні категорії, такі як, наприклад, повчання, докір, попередження і певні педагогічні умови, за умови виконання яких досягався успіх в будь-якої діяльності. Слово “якщо” детермінувало подібні умови.

Як приклад можна привести існуючий у казахів афоризм: «Якщо з подорожі повернувся шестирічний, то його повинен обов’язково відвідати шістдесятирічний», а каракалпаки дають пораду: «Якщо ти посіяв просо, то не чекай пшениці». Часто використовуваним методом в народній педагогіці є привчання. У народі говорили наступне: «Речі миють водою, а дітей виховують приучением». Особливо типовий даний метод для етапу раннього дитинства. Привчаючи дитину до чого-небудь, старші доручають завдання і його виконання.

Переконання як метод виховання має включати в себе як роз’яснення, так і доказ. Переконання грунтується на демонстрації певних зразків і прикладів, після чого у дитини зникає сумнів в розумності понять, вчинків, дій і з часом накопичується моральний досвід, а також бажання керуватися ім.

Заохочення і схвалення теж вельми часто знаходили своє застосування в практиці народного сімейного виховання. Дітям необхідна оцінка їх діяльності та поведінки. Їм необхідно заохочення батьків у вигляді усного похвали або схвалення. Особистий приклад являє собою самий радикальним і ефективний метод народного виховання з існуючих. Ставлення батьків до певних понять, трудової діяльності, мистецтва, суспільству, один до одного в межах сім’ї, їх моральний рівень – все це стає прикладом для дітей і бере участь в становленні їх особистості. Поетична форма виховного впливу на дітей полягає в понятті батьківського благословення.

Висновок

Народна педагогіка застосовувала також такі методи виховання, як покарання, примус, осуд, заборона або навіть докір. У народі в більшій частині випадків застосування знаходило словесне осуд поганих вчинків. За засудженням, як правило, слід було навіювання. Метою цього було усвідомлення дитиною допущених ним помилок і виникнення бажання їх усунути і не повторювати в майбутньому. Батьківський докір використовувався значно рідше, зазвичай в якості заходи попередження.

Посилання на основну публікацію