Класифікація загальних методів і засобів виховання в педагогіці
В обов’язок вчителя входить вирішення безлічі завдань виховання протягом усього педагогічного процесу, що є завданнями соціального управління, так як націлені на гармонійний розвиток особистості. Вони мають багато невідомих, складних і варіативних складів вихідних даних і рішень.
Визначення виховання в педагогіці – це її основна категорія. Для прогнозування бажаного результату і прийняття правильних рішень вчителю слід опанувати на професійному рівні методами виховання.
Методи виховання
Методи виховання в педагогіці – це способи взаємодії педагогів і учнів для вирішення поставлених освітньо-виховних завдань. Причому взаємодія не є паритетним, а має направляючої роллю вчителя.
Даний метод можна розкласти на складові, які називаються методичними прийомами. Вони включають в себе приватний, підлеглий характер стосовно методу. У них відсутня своя педагогічна задача, безвідмовність можлива тільки для заданого методу. Одні методичні прийоми можуть бути використані в різних методах і навпаки. Отже, метод включає в себе кілька прийомів, але при цьому не є їхньою сумою. Визначення специфіки методів роботи педагога проводиться за допомогою прийомів, що наділяють індивідуальністю і манерою його роботи.
Вони знаходяться в тісному зв’язку з методичними прийомами і методами кошти виховання, що застосовуються в єдності зі специфікою.
Засобами виховання вважаються різні види діяльності, сукупність предметів культури, що залучаються для педагогічної роботи.
Класифікація загальних методів і засобів виховання в педагогіці
Накопичення великого наукового фонду, який розкриває сутність і закони функціонування методів виховання, і їх класифікація допомагає виділити загальне і специфічне, важливе і випадкове, практичне і теоретичне для доцільного і ефективного використання методів, розуміння їх призначення і характерних ознак.
Систему загальних методів виховання класифікують на:
- методи формування особистісної свідомості з розповідями, бесідою, лекцією, диспутом;
- методи формування досвіду з організацією суспільної поведінки особистості, а саме: привчання, створення виховують ситуацій, наявність вимог, інструктаж, демонстрація, візуалізації;
- методи мотивації для зростання стимулу до діяльності і поведінки особистості за допомогою змагань, пізнавальних ігор, диспутів, впливу емоційного характеру, заохочень і покарань;
- Методи контролю, самооцінювання і самоконтролю.
Всі педагогічні методи реального світу представляються в складному і суперечливому єдності. Особлива значимість надається для гармонійності організації системи, але не логікою окремих засобів.
Певний етап педагогічного процесу використовується у відокремленому вигляді. Відсутність підкріплення іншими методами і тісної взаємодії з ними сприяє втраті свого призначення, зниження швидкості руху всього освітнього процесу в цілому для досягнення поставленої мети.
Певна педагогічна ситуація диктує вибір методів і їх поєднання. У такій ситуації необхідно враховувати:
- спрямованість виховання, що вимагається завдяки ситуації, що склалася;
- характер і ступінь розвитку учнів;
- ступінь зрілості групи, в якій реалізується виховний процес;
- індивідуальні та особистісні особливості дітей.
Все це вказує на знання досвідченим педагогом сукупності виховних методів, знаходження їх комбінацій, відповідних найбільшою мірою певної ситуації, відсутності шаблонного мислення.