Компетентнісний підхід в педагогіці

Основою педагогічного процесу вважалися знання. Саме вони є головною цінністю освіти. Показник результативності навчання вимірюється ступенем володіння знаннями. Практична діяльність розглядається як засвоєння досвіду реалізації знань методом практики. Даний підхід до побудови педагогічного процесу називають знанням.

Основи зародження

Друга половина ХХ століття характеризується придбанням знань за допомогою шкільної освіти, що втрачає свою актуальність і цінність. Основна причина, що впливає на це, – доступність до інформації. Масова інформатизація і активний розвиток засобів масової комунікації особливо яскраво показали це прояв. Сучасний світ характеризується протиріччям ролі знань в науково-технічному і суспільному процесі, яка починає ставати безумовною цінністю освіти. Саморозвивається особистість, здатна до пошуку, обробки і застосування знань на практиці поступово витіснила їх місце.

Зміна ціннісної основи освіти робить необхідністю введення нового поняття, яке відображало б здатність індивіда вирішувати з’явилися завдання, що вимагають наявності багажу знань, досвіду і їх трансформації відповідно до умінь і індивідуальних особливостей. Це поняття отримало назву компетентність, тобто можливість особи розбиратися з з’являються завданнями, зумовленими специфікою практичної діяльності.

Компетентнісний підхід в педагогіці – це метод до побудови навчального процесу в якості ходу формування компетентності.

Компетентність вважається загальним поняттям, що охоплює всю діяльність і все розв’язувані в ній завдання.

Важливі характеристики компетенції:

  • компетенція є частиною області умінь, але не знань, тобто здатність, заснована на досвіді, цінностях, отриманих в процесі навчання;
  • компетенція як результат усвідомленої діяльності;
  • залежність природи компетенції від змісту діяльності, визначених обставин;
  • розвиток компетенції, починаючи від початкового рівня;
  • наявність багатостороннього, різнопланового і системного характеру як результат взаємодії знань, умінь і навичок.

Компетентність і компетенції

Компетентність і компетенція вважаються різними поняттями, які мають різні трактування. Компетентність є результатом оволодіння компетенціями, а компетенція – елемент компетентності, пов’язаний з рішенням певного завдання або групи завдань.

Класифікація будується наступним чином:

  • ключові:
  • ціннісно-смислові;
  • загальнокультурні;
  • навчально-пізнавальні;
  • інформаційні;
  • комунікативні;
  • соціально-трудові;
  • особистісного самовдосконалення;
  • базові:
  • емоційно-психологічні (цікавість і довіру);
  • регулятивні (відповідальність, вміння виділяти цілі, сконцентрованість, узагальнення);
  • соціальні (терпіння, взаємодопомога, співробітництво);
  • навчально-пізнавальні (уміння вчитися, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, бути самостійним);
  • творчі (прийняття рішення, самостійний пошук інформації, формування і відстоювання своєї думки);
  • самовдосконалення (застосування знань на практиці, самоконтроль і саморозвиток);
    предметні.

Компетентність розглядається як певна здатність, необхідна для ефективності реалізації конкретного дії з обраної області. Вона складається з вузькоспеціалізованих знань, предметних навичок і способів мислення. Педагога називають компетентним в тому випадку, якщо він володіє набором компетентностей різного рівня.

Розглядають ключові компетентності, які передбачають наявність у людини високого рівня ініціативи, організаторських здібностей, готовність до подачі об’єктивної оцінки і аналіз своїх дій. Ключові компетентності вважаються актуальними для будь-якої сфери діяльності. Для сучасного суспільства актуальні такі компетентності:

  • здатність до самостійного виконання роботи;
  • здатність взяття відповідальності на себе;
  • здатність до прояву ініціативи;
  • здатність до готовності фіксування проблем і знаходження шляхів їх вирішення;
  • здатність до аналізування;
  • здатність до групової роботи;
  • здатність до вміння приймати рішення.

Політика розвитку освіти в Росії передбачає в якості основи нового змісту освіти ключові компетентності. Основний результат освіти – сукупність не система знань, умінь, навичок, а основних компетенцій інтелектуальної, суспільно-політичної, інформаційної та інших сфер.

При аналізі професії педагога спираються на професійні компетентності:

  • предметна;
  • технологічна;
  • психологічна.

Професійно-педагогічна компетентність складається з п’яти елементів:

  • спеціальна і професійна компетентність;
  • методична компетентність;
  • соціально-психологічна компетентність;
  • диференційно-психологічна компетентність;
  • аутопсихологічна компетентність.

Компетентнісний підхід в освіті сучасності

Російські школи давно застосовують компетентнісний похід для формулювання цілей і змісту освіти. Давидов, Лернер, Краєвський, Щедровицький, Скаткін та багато інших слідували до даного підходу. Вони розглядали його як відповідь на нові вимоги, продиктовані суспільством до якості і вмінням професіонала.

Застосування даної методики обумовлено трьома причинами:

  • наявність загальноєвропейських і світових тенденцій до інтеграції і глобалізації світової економіки;
  • поетапна зміна освітньої парадигми, де акцент з принципу адаптивності переміщений на принцип компетентності учнів;
  • вимоги нормативно-правових документів.

Впровадження компетентнісного підходу до організації педагогічного процесу відбувається за допомогою розуміння залежності прогресу людства від рівня розвитку особистості окремо. Такий підхід зосереджений на результаті освіти, коли для знаходження рішення людина здатна діяти в складних ситуаціях.

Посилання на основну публікацію