Класно-урочна система навчання: визначення, переваги, недоліки

У наш час класно-урочна система навчання – це найбільш поширена система навчання. Саме вона забезпечила спочатку повсюдну ліквідацію неписьменності, а потім і отримання обов’язкової середньої освіти широких верств населення.

Основи класно-урочної системи

Почнемо розмову про класно-урочної системи навчання з того, що дамо визначення поняття.

Класно-урочна система навчання – це спосіб організації навчального процесу, які передбачає виділення груп учнів у класи з постійним складом, проведення занять у формі уроків.

З точки зору дидактики хорошим урок вважається в тому випадку, якщо в його ході завдяки злагодженій роботі вчителя і учнів вдається реалізувати поставлені дидактичні цілі. Для цього необхідно приділяти увагу структурі уроку, яка може змінюватися в залежності від умов і закономірностей засвоєння навчального матеріалу.

Єдина система організації класно-урочної системи передбачає два способи з’єднання класів:

  • вертикальне: передбачається, що класи слідують один за іншим як окремі ступені навчання і іменуються порядковими числівниками;
  • горизонтальне: передбачається виділення груп класів (паралелей), які працюють за одними навчальними програмами і позначаються буквами при числівників.

Класно-урочна форма навчання – це загальновизнана форма навчання, яка застосовується в усьому світі. Пов’язано це наявністю цілого ряду педагогічних, психологічних, соціологічних і дидактичних переваг в порівнянні з іншими формами організації навчального процесу.

Переваги та недоліки класно-урочної системи навчання

До очевидних переваг можна віднести:

  • ясність організації навчально-виховної роботи;
  • активна взаємодія вчителя і учня, яке забезпечує також і виховне вплив дорослої людини на дитину;
  • безперервність педагогічного керівництва в навчальному процесі;
  • фінансова доцільність.

Велика частина позитивних аспектів системи забезпечуються наявністю уроку як основною формою організації навчального процесу.

До мінусів системи можна віднести:

  • орієнтацію роботи в класі на учнів середнього рівня;
  • відсутність можливостей для індивідуальної роботи.

У зв’язку з цим найбільш прогресивні викладачі висловлюють думку про те, що класно-урочна система застаріла морально і вимагає заміни на більш досконалу систему. Прихильники існуючої системи на противагу висувають тези, згідно з якими класно-урочна система, як і будь-яка інша система з плином часу потребує оновлення та модифікації.

На додаток до уроку розроблені і проводяться інші форми навчання, основними з яких є:

  • лекції та семінари;
  • екскурсії;
  • заняття в навчальних майстернях, практикуми;
  • консультації, іспити;
  • позакласна робота.

Така різноманітність форм навчального процесу дозволяє організувати як групову, так і індивідуальну роботу учнів, підвищити якість навчального процесу в цілому.

З точки зору держави, класно-урочна система є економною в плані витрат на навчання великої кількості людей. Один вчитель працює відразу з великою кількістю дітей, забезпечує як урочну, так і позаурочну активність. На основі цього показника переваги і недоліки класно-урочної системи роблять її найкращою для забезпечення обов’язкової загальної середньої освіти.

Розвиток класно-урочної системи

Обґрунтував і застосував класно-урочну систему навчання педагог Я.А. Коменський, родом з Чехії. Для нього класно-урочна система була не тільки ефективною педагогічною системою, але також одним з основних і найбільш дієвих способів демократизації шкільної освіти.

В 18 столітті класно-урочна система була визнана практично повсюдно в Європі. А в
19 столітті вона стала базою для організації шкільного навчання у всіх країнах Європи. Тоді ж з’явилися закони про обов’язкову освіту.

В 20-му столітті з’явилася можливість розподіляти учнів по класах однієї паралелі відповідно до їх здібностей і рівнем успішності. З’явилися програми, розраховані на «сильні» і «слабкі» класи, тестові завдання, за результатами яких учнів почали розподіляти по класах різного рівня.

До сих пір досвід виділення «сильних» і «слабких» класів викликає багато запитань у педагогів. Заклопотаність викликає неможливість переходу учнів, які потрапили в «слабкий» клас в більш сильний клас на паралелі, перевага одних учнів над іншими в розумовому відношенні. До сих пір науково обгрунтованих прийомів поділу учнів за здібностями не існує.

У той же час, в класах, де склад учнів неоднорідний, є відмінності в схильності, можливості та інтереси, важко. Подолати цю різнорідність допомагає поєднання різнорідних видів викладання, проведення факультативних занять, різних форм позакласної та позашкільної роботи.

Відмінні особливості

Виділяють такі особливості класно-урочної системи:

  • постійний склад учнів, чий вік, рівень початкової підготовки подібні;
  • кожен клас має певний річний план, відповідно до якого організовує свою роботу;
  • основною формою організації навчального процесу є урок, який присвячений лише одному предмету;
  • уроки чергуються, що відображено в шкільному розкладі;
  • керівна роль на уроці належить вчителю.

Класно-урочна система є досить гнучкою системою і дає можливість застосовувати найрізноманітніші види і форми пізнавальної роботи.

Посилання на основну публікацію