Існуючі види підходів до організації освітнього процесу

Цілі освіти зазвичай визначалися за допомогою того набору умінь, знань, навичок, які отримував випускник навчального закладу. В сучасних умовах подібний підхід до навчання виявився неспроможним і недостатнім.

Сучасні підходи до організації педагогічного процесу

Результати багатьох проведених досліджень показують, що учні сьогодні часто не здатні:

  • розпізнати справжні проблеми в рамках повсякденному житті;
  • давати формулювання виявленої проблеми;
  • трансформувати проблеми в завдання, які потребують вирішення;
  • співвідносити проблему з набутими в процесі навчання знаннями;
  • давати оцінку і аналізувати результати прийнятого рішення.

Компетентнісний підхід педагогічного процесу

У більшій частині випадків випускники та учні здатні лише відтворювати завчений матеріал і вирішувати готові завдання «за зразком». Однак подібний розклад є неприпустимим з тієї причини, що соціум відчуває гостру необхідність у випускниках, які можуть включитися в процес життєдіяльності і здатні вирішувати на практиці життєві і професійні завдання. Такі здібності багато в чому є залежними від додаткових якостей, які носять назви компетенцій і компетентностей.

Компетенція є тим, чим потрібно опанувати з метою виконання певної діяльності.

Компетентність являє собою вміння використовувати отримані знання на практиці з метою вирішення теоретичних або ж практичних проблем.

Проблематика відбору головних компетенцій є найважливіше завдання для підвищення рівня загальної освіти. Основні вимоги до ключових компетенцій можна записати у вигляді наступного списку:

  • багатофункціональність,
  • міждисциплінарність,
  • істотне інтелектуальний розвиток,
  • багатовимірність.

У наш час в галузі освіти відбувається розвиток таких основних компетенції:

  • компетенції в сфері пізнавальної діяльності, які базуються на засвоєнні методів самостійного отримання знань;
  • компетенції в сфері громадської діяльності;
  • компетенції в сфері трудової діяльності;
  • компетенції в сфері побутової діяльності;
  • компетенції в сфері культурної діяльності.

Ми допомагаємо студентам з дипломними, курсовими, контрольними
дізнатися вартість

Компетентнісно-діяльніснй ипідход

В ході викладання різноманітних загальноосвітніх дисциплін в навчальних закладах варто реалізувати компетентнісно-діяльнісного підходу у вихованні. Це сприяє суттєвому поліпшенню практичної спрямованості досліджуваних предметів, допомагає розвивати розумову діяльність, а також стимулює вироблення практичних навичок. В умовах застосування подібного підходу обов’язковим є збільшення числа самостійних робіт пошукового, творчого, дослідницького, а також експериментального характерів.

Пошуковий підхід

В якості головної моделі пошукового підходу виступає модель навчання у вигляді творчого пошуку. Процес починається з бачення і визначення проблеми, а закінчується висуненням припущень і гіпотез, їх перевіркою та пізнавальної рефлексією над продуктами пізнання. Структура уроку при подібному підході повинна бути наступною:

  • включати такі етапи навчальної діяльності, як постановка навчальної задачі, безпосередньо самі навчальні дії, самооцінку і самоконтроль;
  • забезпечувати проходження таких етапів засвоєння знань, як мотивація, матеріалізоване дію, формування орієнтовної основи дії, зовнішня і внутрішня мова, а також автоматизоване розумова дія.

Аксіологічний підхід

Виховання являє собою соціальну діяльність, яка сприяє передачі основних цінностей старшим поколінням молодшому, від однієї людини до іншої. Цінності нематеріальні, вони з’являються у людини лише в тому випадку, якщо вони приймаються через спільну діяльність. Ухвалення цінності є провідним фактором людяності, який забезпечує стійкість особистісному існуванню. З тієї причини, що цінності – це смисли, їх прийняття вносить певний сенс в життя людини і відкриває життя перед ним в її духовному якості.

Цінності – це основний сенс виховання і соціалізації.

Аксіологічний підхід характеризує систему соціалізації і виховання зростаючого покоління. Він базується на національному виховному ідеалі як вищій педагогічній цінності. Аксіологічний підхід у вихованні дозволяє людині стати носієм основних національних цінностей. Він сприяє вибудовування на моральних засадах уклад життя людини та боротьбі з моральним релятивізмом навколишнього соціального середовища.

Системно-діяльнісний підхід

Такий підхід являє собою найважливіший сучасний підхід для освітнього процесу базової програми загального та початкової освіти. Зміст наведеного підходу розкривається в ФГОС. А.Н.Леонтьев є одним із засновників системно-діяльнісного підходу до організації навчання. В умовах такого підходу дитина приймає цінності безпосередньо через його особисту діяльність. При застосуванні системно-діяльнісного підходу є неприпустимою локалізація виховання в межах конкретних дисциплін або ж освітній галузі. Системно-діяльнісний підхід приймає за факт те, що діяльність різних суб’єктів соціалізації і виховання, в умовах ключову роль загальноосвітньої школи, повинна бути в обов’язковому порядку погоджена. Системно-діяльнісний підхід являє собою так звану методологічну базу організації всієї системи шкільного життя. Він дозволяє отримати розуміння про те, що являють собою виховання і соціалізація в структурно-методологічному плані.

Розвиваючий підхід

Цей підхід дозволяє зрозуміти багатослойну системно-діяльнісної технологію духовно-морального розвитку вихованця. Дана програма ґрунтується на наступних її аспектах:

  • цілісний комплекс морально-етичних цінностей, установок;
  • багатоукладність програми, що включає до свого складу різноманітні типи освітньої та соціально-педагогічної діяльності;
  • зміст в програмах технологій виховання і соціалізації за характером і кількістю своїх основних цінностей.

Розвиваюча функція виховання діє в тому випадку, якщо цінності створюються у вигляді поставленого педагогом питання, в обов’язковому порядку сприйманого вихованцем і спрямованого на зміст навчання, сімейному і соціальному житті, в тому числі і перед самим собою.

Посилання на основну публікацію