Експериментальні школи першої половини 20 століття

Вже з кінця XIX і всю першу половину XX ст. відкривається велика кількість експериментальних шкіл, претворяющих в життя розмаїття ідей реформаторської педагогіки. «Нові» школи були створені в сільській місцевості в Ебботсхольме, Англія (С. Родді, 1882 г.), там же – Бідельская школа (кер. Дж. Бедлі). Школа де Рош (кер. Демолен), перебуваючи в мальовничій місцевості в Нормандії (Франція), підтримувала побут, близький до сімейного. У 1912 р була відкрита школа Бьерж, поблизу Брюсселя (Ф. Де Васконселлос). У 20-30-ті рр. «Нові школи» відкрилися в Саммерхілл, Англія (А. Нейл) – ставлячи завданням формування громадської особистості (як і школа в Дартінгтоне, Англія, 1925 г.). Школа в Паркхерст (Англія) пропонувала навчальну програму, прийняту на основі індивідуальних контрактів з учнями. Відомий англійський учений і філософ Бертран Рассел відкрив в 1927 р в Бікон-Хіллі школу з вельми насиченою програмою, що діє на принципах самоврядування. У 1920 р була створена школа ім. Ліхтварк в німецькому Гамбурзі, що запропонувала елективні (т. Е. За вибором) курси. Розвиток особистості, допускаючи у великому обсязі дитячу самодіяльність, спиралося на прилучення до історії культури. Жіноча школа вільної розумової роботи (кер. Т. Гаудіг) також робила наголос на знайомство зі світовою культурою. Допускалися висунення нових тем, заміна уроків. Провідним виховним засобом були «єдине переживання» і «суспільне життя». У багатьох навчальних закладах відчутно зросла увага до природничих знань.
Особливе місце в цьому переліку належить Вальдорфській школі, заснованої Р. Штайнером в містечку «Вальдорф-Асторія» поблизу Штутгарта, в 1919 р У «антропологізм» німецького філософа Рудольфа Штайнера (1861-1925) провідною є ідея глибокого пізнання людини, формування гуманістичної особистості (чому присвячений його праця «Курс народної педагогіки»). Головний напрямок роботи Вальдорфської школи, що діє і понині, – емоційно-естетичне виховання особистості, що припускає персональний підхід та індивідуальні вимоги до учнів. Головне протиотруту проти починається в дитячому віці відчуження і озлоблення – розвиток уяви і фантазії. «Спіраль» навчання розкручується від найближчого оточення до пізнання космосу. Школа, грунтуючись на засадах самоврядування, дотримувалася «ритмів і циклів дитячого життя», зокрема беручи до уваги, що в навчальному процесі коливання між сприйняттям і здійсненням відбувається щогодини. (Теорію «ритмічного розумового зростання» розробив А. Уайтхед, згідно з яким протягом кожного вікового етапу на новому витку поновлюються ритми становлення інтелекту – «романтика», «точність», «узагальнення». Особливо важливий етап розумового розвитку дітей простягається з 8 до 12 -13 років).
Розвиток експериментальних шкіл призвело до створення в Женеві «Міжнародного об’єднання нових шкіл», який сформулював загальні принципи таких шкіл і вимоги до них. Викликало тривогу, що, як зауважував один із їх теоретиків і організаторів, Е. Де-моління, такі школи залишалися доступними лише для заможних верств. Він же обурювався «битвою навколо дітей і прагненням втягнути їх у той чи інший клас».
Тривалі перетворення в принципах освіти виражалися в шкільних реформах, що тривали протягом усього століття. Були укріплені основи обов’язкового безкоштовного державного навчання у провідних європейських країнах. У США була встановлена ​​система безкоштовного навчання до 16 років, у ряді штатів – до 18. В Англії обов’язкове безкоштовну освіту охоплювало вік до 14 років. У Франції було безкоштовне навчання в масовій початковій школі і платне в ліцеях, коледжах і приватних школах. У Німеччині існували три варіанти середньої школи: гімназія, реальне училище і вища німецьке училище. До початку 30-х рр. в Німеччині співіснували система безкоштовної початкової і платного середньої освіти. Всі 15 земель Веймарської республіки володіли значною автономією в системі шкільної освіти. У роки фашистського Рейху, однак, відбулося придушення місцевої ініціативи – завдяки створенню загальнонаціонального міністерства освіти. Проведена фашизмом освітня політика закривала доступ навіть у середні школи «неарійським» дітям. Нічого не змогли змінити і попередження німецьких комуністів, єдиної сили, що протистояла в Німеччині нараставшему фашизму, про те, що виховання шовінізму не просто аморально, але й згубно для самої Німеччини.

Посилання на основну публікацію