Ефективність в педагогіці

Ефективність в педагогіці – це сукупність дієвих навчальних чинників формуються на основі психолого-педагогічних умов, таких як:

  • Підпорядкування педагогічного процесу цілям, відповідним потребам розвитку суспільства.
  • Орієнтація педагогічного процесу на учнів.
  • Формування всебічно розвиненої особистості.
  • Максимальна інтенсифікація навчання.
  • Побудова педагогічного процесу, грунтуючись на сучасних психолого-педагогічних технологіях високої інтенсивності.
  • Грамотне управління педагогічним процесом.

Педагогічний процес, як правило, підпорядковується цілям і потребам сучасного суспільства. Дана умова знаходить своє вираження в повноцінної коректної орієнтації педагогічного процесу і його суб’єктів на досягнення поставленої мети і отримання відповідного результату. Педагогіці і зокрема утворення належить роль прискорювача суспільного розвитку, що є довготривалим чинником. З метою педагогічного процесу повинна бути реалізована випереджальна функція.

Базовими елементами в будь-який педагогічної діяльності є цілеспрямованість і діяльність, орієнтована на отримання результату, здатна забезпечити досягнення поставленої мети.

Як уже згадувалося раніше, педагогічний процес орієнтований на учнів. Будь-яке освітня установа формується і функціонує для учнів і забезпечення їх потреб у розвитку. З цього випливає, що головна мета педагогічного процесу – формування всебічно розвиненої особистості. Результатом якісно організованого освітнього процесу стає високорозвинений, з високими морально-моральними принципами людина. Без належного рівня освіти, моралі і культури людина буде тягарем трудового колективу, буде проявляти себе як формаліст, байдужий до результатів будь-якої суспільно корисної діяльності, що не прагне до виявлення методів підвищення якості і продуктивності праці, що не проявляє інтересу до інновацій трудового процесу.

Ще одна важлива педагогічна умова – це максимальна інтенсифікація навчаються. Людину неможливо навчити нічому новому, якщо він не проявляє самостійного прагнення до пізнання. Всі компоненти особистості формуються за рахунок власних наполегливих праць і тривалих зусиль з боку педагога і учня. Існує помилкове припущення, що викладання – це механічна передача знань до підростаючого покоління, а вчення – це сприйняття і запам’ятовування нової інформації. Навчання вважається ефективним, якщо представляється у форматі активної, педагогічно і психологічно насиченою діяльності особистості. Успіхи в педагогічному процесі прямо пропорційні характеру і силі його мотивації, волі і моральних відносин.

Процес максимальної інтенсифікації має на увазі необхідність навчання вихованців способам і прийомам роботи, створення сприятливих умов для самостійної практики, вимагає більшого часу в педагогічному процесі.

Педагогу необхідно пробудити інтерес до навчання, сформувати систему стимулюючих факторів для формування себе як особистості і професійного працівника. Важливо створити в установі стиль роботи, при якому навчання відбувається не з примусу, а за особистим бажанням учнів, завдяки створеним для цього умов.

Сучасна освіта як процес

Формування сучасного освітнього процесу відбувається на базі актуальних психолого-педагогічних технологій, що має високу ступінь значення для сучасного суспільства. За останній час сталося багато змін в системі організації освітнього процесу, проте, самі педагогічні технології, форми і методи викладання, залишаються незмінні протягом багатьох років. Під педагогічними технологіями прийнято розуміти методичні розробки та специфічні педагогічні мікросистеми. Перехід педагогічної свідомості від традиційних методів до сучасних технологій побудови навчального процесу підвищує рівень цілеспрямованості та системності, які в педагогіці мають особливе значення і високу ефективність.

Вкрай важливо здійснювати управління педагогічним процесом коректно, професійно і грамотно. Допускати до такої діяльності слід професіоналів високого рівня і культурних цінностей. У процесі навчання кожен педагог виконує роль проектувальника, технолога, організатора і чорнороба на ввіреній йому ділянці освітнього процесу.

Відносини між педагогом і учнем
Для ефективного здійснення освітнього процесу необхідне формування суб’єкт-суб’єктних відносин між педагогом і учнем. В даній схемі учень виступає як об’єкт, і як суб’єкт вчення. Об’єктом діяльності ж в даному випадку є зміст освіти. Педагог в свою чергу виступає суб’єктом викладання, а його діяльність має націленість на зміст освіти.

Основою творчої взаємодії педагога і учня в педагогічному процесі є спільна різноспрямована діяльність, така як праця, спілкування або пізнання. Такий спосіб взаємодії формує перспективу для навчання творчості за допомогою творчого підходу в сучасній педагогіці.

Співтворчість – це одночасно плідне спілкування педагога і студента за допомогою мовної активності і спільне перетворення дійсності, створення нової педагогічної реальності.

Взаємне творче збагачення знаходить свій вияв у розширенні функціонального поля діяльності всіх учасників педагогічного процесу, у формуванні їх особистісного мовного статусу в цьому просторі. Все це стає важливою умовою і надійним критерієм плідної співпраці.

Посилання на основну публікацію