Диференційоване навчання: поняття, види і форми

Види диференціації

Слово диференціація було запозичене з іноземного словника і означає розшарування, поділ єдиного на складові частини, ступені або форми. Повне визначення має на увазі поділ методів в процесі навчання. Диференціація говорить про використання поділу учнів на групи. Диференціація характеризується інтеграцією, яка виражається в процесі об’єднання учнів.

Групування дітей може проводитися явно, тобто з чітким поділом, або неявним – наявність можливості вільного переміщення учасників.

Диференціація

Розподіл на групи розглядається в якості одного з найважливіших ознак диференціації. На практиці було доведено, що він може бути не єдиним. Різниця в побудові процесу в групах – інший важливий момент. Під час диференціації навчання має зазнавати змін, що є обов’язковою умовою. Це було підтверджено ще в практиці з педагогіки, коли створювалися класи з різними рівнями підготовки, де були відсутні зміни протягом освітнього процесу. Позитивного результату не було, так як у дітей була відсутня мотивація до навчання, що є основним пунктом для освоєння знань.

Для чіткого визначення диференціації, що це таке, необхідно враховувати ознаки, за якими будуть розділені діти по групах. Це особливості кожного учня, що допомагають в правильному розподілі учнів в умовах диференціації.

Диференціація навчання – це врахування індивідуальних і типологічних особливостей особистості в формі групування дітей і різного побудови процесу навчання в утворилися групах.

Що таке диференційований підхід?

Диференційований підхід визначають як підходу до навчання, де передбачається диференціація в різних її формах і видах. Такий підхід має на увазі наявність неординарних вимог до різних груп в оволодінні ними змістом освіти.

Класифікація форм диференційованого навчання

Що таке диференційоване навчання?

Диференційоване навчання – це технологія навчання, яка ставить собі за мету створення оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку інтересів і здібностей учнів.

При наявності диференційованого навчання виникає проблема з вибором її форми для застосування. Попередньо необхідно зорієнтуватися в уже наявних для подальшого навчання.

За індивідуальним і типологічних особливостей учнів керуються наступним:

  • значимість типологічних і індивідуальних особливостей для навчання;
  • виявлення і врахування особливостей в загальноосвітньому закладі;
  • розподіл серед дітей.

Грунтуючись на цьому, повинні бути виключені:

  • особливості функціонування внутрішніх органів;
  • конституційні особливості особистості;
  • стан здоров’я;
  • задатки здібностей за відсутності необхідної апаратури для їх виявлення;
  • особливості нервової системи;
  • статеві відмінності і вік;
  • темпераменти;
  • дефекти фізичного здоров’я.

Завдяки використанню диференціації, можливо виявлення:

  • інтересів;
  • психофізіологічних особливостей;
  • професійних орієнтацій;
  • релігійних приналежностей;
  • здібностей;
  • етнокультурних особливостей;
  • навченості.

Види диференціації

На рівні класу можливо охарактеризувати основні форми. Диференціація по психологічним особливостям особистості – це врахування особливостей пізнавальних процесів учнів, а саме: пам’яті, мислення, уваги, які проявляються після виконання спеціальних завдань на розвиток посидючості і концентрації, логічної пам’яті і інші. Керуючись принципом адаптаційно-розвивального характеру диференціації, мається на увазі не тільки слідувати індивідуально-типологічних особливостей, а враховувати і розвивати ще нерозвинені до необхідного рівня.

Диференціація по навченості розраховує завдання такого плану, щоб було можливо усунути утворилися прогалини в знаннях. На шкільному рівні диференціація навченості – це формування класів по успішності, причому дана класифікація не вважається ефективною, так як навченість прийнято вважати гнучкою.

Запропонований вид супроводжує інші педагогічні технології:

  • модульна;
  • повне засвоєння знань.

Остання з них говорить про розподіл учнів на дві групи: які засвоїли і не засвоїли матеріал, застосувавши для цього таку форму контролю, як складання підсумкового нормативу. Тому подальша форма роботи з обома групами буде відрізнятися. Засвоїли матеріал отримають додатковий для поглиблення і розширення вже наявних знань, а не засвоїли – завдання щодо коригування вивченого.

Диференціація за спеціальними особливостям має на увазі видові поділу. Тобто по музичним, комунікативним здібностям, пізнавальним і так далі. Наприклад, для зображення малюнка на уроці або виконання музичного твору повинна бути проведена спеціальна установка для створення певного емоційного настрою, так як для дітей це дуже важливо.

У диференціації за пізнавальним особливостям класифікують на:

  • академічні (загальні);
  • спеціальні.

Даний вид диференціації розглядає і рівневу диференціацію.

Особливу популярність здобула диференціація по схильностям і інтересам учнів. Вона проявляється в виконаних творчих завданнях або завданнях будь-якого іншого формату, які відповідають інтересам і тематиці. Цей вид дозволяє учням проявити себе в певній галузі знань за своїми здібностями.

Застосування в навчанні видів і форм дозволяє урізноманітнити його процес. Чим більше їх застосовує вчитель, тим вище інтерес до навчання в учнів. Тільки правильний підхід до процесу навчання забезпечить якісний результат.

Посилання на основну публікацію