Цілі виховання в контексті культурологічного підходу

Культурологічний підхід розглядається як навчання в контексті культури, опора освіти на характер і цінності культури. Виділяючи ціннісне значення освіти, визначаються три складових компонента.
1. Державна цінність освіти.
2. Громадська цінність освіти.
3. Особистісна цінність освіти.
Державна цінність освіти. Являє собою моральний, економічний, інтелектуальний, науковий, технічний, духовно-культурний потенціал будь-якої держави.
Громадська цінність освіти. Визначається навчанням і освітою грамотних і професійних фахівців, які здатні вирішити велике коло поставлених суспільством професійних і соціально-значущих завдань у конкретно-історичних умовах життя людей.
Особистісна цінність освіти. Є усвідомленою необхідністю прояву людиною його різноманітних пізнавальних потреб і прагнення до скоєного розвитку своїх здібностей.
Культурологічний принцип дає можливість поєднувати в освітньому процесі загальноосвітньої школи загальнокультурний, спеціальний і психолого-педагогічний компоненти завдяки вибору змісту навчання за принципом «від людини освіченої до людини культурному». Це має ефективний результат, якщо враховується аналіз предметного і внепредметного змісту навчання з позиції розвитку цілісної культури особистості.
Культурологічний підхід відбувається за допомогою введення наступних факторів.
1. Наповнення змісту традиційних навчальних дисциплін, обмежених рамками програмних вимог (стандартів освіти).
2. Поява нових дисциплін культурно-гуманітарного циклу (філософії, психології, культурології і т. Д.).
3. Наповнення дисциплін природничо кола загальнолюдськими проблемами, цінностями.
4. Формування міждисциплінарних зв’язків.
Реалізація підходу характеризується наступними показниками.
1. Поворот освітнього процесу до людини, як основному його предмету і мети.
2. Наповнення змісту освітнього процесу завданнями і проблемами людини.
3. Подання організації освітнього процесу як цілісної системи спільної діяльності вчителів та учнів.
4. Формування освітнього процесу в рамках світової, національної культури.
5. Формування індивідуальності та самобутності особистості дитини, розвиток особистісних характерних особливостей.
6. Ефективне підвищення професійної майстерності та педагогічної культури вчителів.

Посилання на основну публікацію