Базові концепції та теорія розвитку особистості

Робота над формуванням і розвитком особистості вивчається різними науками – філософією, психологією і педагогікою. Вчені задаються питанням, що рухає процесом розвитку особистості, які чинники впливають на її формування. Результат їх досліджень став основою для концепцій і теорій.

Всі теорії дозволяють відповісти на різні питання, знайти причини формування у індивіда певних якостей. Адже протягом життя одні люди стають відомими й успішними, а інші так і залишаються в тіні. Як впливати на розвиток людини і які є методики?

Творці концепцій

Вчені виділили дві концепції розвитку особистості – це:

Біогенетична або біологічна – розглядає людину як істота за своєю природою, а поведінка залежить від наявних інстинктів, потягів і потреб. У своїх працях цю теорію розкривали австрієць Зигмунд Фрейд, англієць Чарльз Дарвін, німець Йоганн Петер Мюллер, американець Гренвілл Стенлі Холл і т.д.

Соціогенетичне або соціальне – середовище – це головний фактор у розвитку людини, що допомагає індивіду соціалізуватися. Цієї думки дотримувалися британець Джон Локк, радянський психолог Лев Виготський, радянський педагог Антон Макаренко.

Виведена ще одна концепція, що складається з двох описаних вище. Називається вона біосоциальна. Її прихильники вважають, що психічні процеси мають біологічну природою, а інтереси і спрямованість створюються під впливом соціуму.

Біогенетична концепція розвитку особистості

Головні позиції ідеї:

  • Психічний розвиток індивіда доводиться на етапи історичного та біологічного розвитку його батьків, найважливіша роль у розвитку належить спадковості;
  • Детермінанта поведінки – це дозрівання організму, а розвиток – це комплекс кількісних змін людини;
  • Наявність біологічного зв’язку дитини з суспільством;
  • Виховання і соціальне середовище провокують розвиток спадкових рис;
  • Неприпустимо втручання в природу дитини.

В суть біогенетичної концепції покладено безліч теорій розвитку особистості. Одна з них належить Фрейду. Його психодинамічна теорія розвитку каже, що інстинкти, які породжують бажання, – це основне джерело розвитку особистості. Енергія лібідо буває позитивною і негативною. У першому випадку вона спрямована на продовження роду і проявляється в сексуальний потяг. Якщо лібідо не вийшло, то енергія перетворюється в руйнівне і проявляється в агресії.

Фрейд казав, що між бажанням людини і морально-етичними обмеженнями йде боротьба. В результаті такої взаємодії формується особистість.

Епігенетична теорія Е.Еріксона також заснована на біологічній концепції. Розвиток особистості, каже вчений, – це соціальне пристосування у процесі дорослішання. Середовище – це фактор, де розвивається людина. Виділення і опис 8 стадій розвитку вважається досягненням його теорії.

Теорія оперантного обумовлення Скіннера побудована на основі робіт І. П. Павлова по умовних рефлексах. Її основа біологічна. В теорії є недоліки – зменшена роль середовища і соціуму. Але є і досягнення:

Основа ідеї розвитку особистості;

  • Важливість активності для саморозвитку;
  • Гра в життя дитини, гра як підготовка для майбутнього;
  • Теорія навчання особистості;
  • Вивчення біологічного фактора в розвитку особистості, що стало початком дослідження генетики і психогенетики.

Соціогенетична концепція

З’явилася ця теорія в 19-му  столітті, як відповідь на біологічну. Її основні положення:

  • Розвиток особистості – результат впливу з середовищем;
  • Виховання і навчання – це основа становлення особистості;
  • Розвиток передбачає засвоєння досвіду навколишнього світу.

Соціальна концепція виводиться в таких ідеях:

  • Дитина – це чиста дошка;
  • Соціальні норми засвоюються в процесі розвитку;
  • Аналіз навколишнього середовища дає розуміння про індивіда;
  • Дитина пасивно ставиться до зовнішнього середовища.

У цій концепції безліч теорій і варіацій. Одна з відомих – теорія соціального навчання. Вчені вважають, що індивідуальні відмінності між людьми – це результат навчання. Міллер в своїй роботі детально обґрунтував процеси особистісної соціалізації.

Соціальна концепція отримала широке схвалення в Радянському Союзі в
20-30-х роках 20-го століття. Радянські вчені стверджують, що 10% розвитку дитини залежить від інстинктів і спадковості, а решта 90%  – це вплив оточення.

До соціогенетичної концепції відноситься і теорія Виготського. Для нього соціум – це джерело розвитку особистості. Вчений виділяв два взаємопов’язаних напрямки розвитку людини – природне дозрівання і оволодіння способами поведінками, мислення, культурою. Особистість для Виготського – це соціальне поняття.

Досягнення соціогенетичної концепції визначають значимість оточення для становлення і розвитку людини.

Посилання на основну публікацію