Антична школа

Підводячи підсумки історії освіти в Стародавній Греції, можна узагальнити, що ідеал афінського виховання зводився до пайдейе – утворенню сукупності чеснот, фізичних і моральних, що роблять людину людиною, що забезпечують його сутнісне формування. Що стосується самої культури і принципів освіти, то вони були подібними в різних регіонах Стародавньої Греції. Практика організованого виховання і освіти заснована на принципах агоністікі (змагання). Початкову освіту давали мусические школи (від 7 до 14 років), в яких заняття вели дідаскали (від «дідаско» – вчу, звідси і дидактика). У гімнасіческіх школах, або палестрах (що були також у Спарті) вчилися школярі у віці 12-16 років. І в Афінах, і в Спарті учеба з 18 до 20 років тривала в ефебії. Вершиною освіти були філософські школи – фактично вищі навчальні заклади античності. Крім афінських Академії та лікея такими були школи стоїків і епікурейців.
Своєрідним вінцем грецької науки та освіти, вже в епоху еллінізму, став Мусеум, заснований в Олександрії Птолемеєм П (308-246). Серед викладачів Мусеума були Архімед, Евклід, Ератосфен, там зберігалося величезне на ті часи кількість рукописів (бл. 500 000 до 250 г, до н.е.). Головною формою навчання в Мусеуме були лекційні заняття. Олександрія послужила мостом вже до наступної, римської стадії античної культури.

Посилання на основну публікацію