✅Виховання в цілісному педагогічному процесі

Сутність виховання в цілісному педагогічному процесі

Виховання – це процес орієнтований на розвиток людини, формування у нього певних якостей, що відповідають конкретному цільовому призначенню і вимогам.

Виховання спрямоване на вирішення певної групи завдань, що реалізуються в конкретному закладі або окремими людьми. Воно є окремим компонентом цілісного педагогічного процесу, що включає до свого складу навчання і організацію цих процесів.

Процес виховання, на відміну від навчання, має певні часові рамки. Виховання доцільно починати і завершувати в конкретний віковий період. Також, виховання обмежене і місцем його проведення.

Процес виховання можна розглядати з різних сторін. З одного боку, воно є процесом, що має певне цільове призначення, з іншого боку, виховання є суспільним явищем, діяльністю соціуму, спрямованої на соціалізацію особистості. Також, виховання є системою, що включає велику кількість взаємопов’язаних і взаємодіючих компонентів: цілі, завдання, зміст, методи, прийоми, засоби, результати.

А ще, виховання – це цінність, яка полягає в тому, що його результати допомагають розвитку окремої особистості, формують якості і навички, необхідні для життєдіяльності будь-якої людини і сприяю суспільному розвитку і прогресу.

Залежно від змісту, цільового призначення, установ, які проводять цей процес, виховання ділиться на безліч видів:

  • Трудове;
  • Інтелектуальне;
  • Фізіологічне;
  • Моральне;
  • Естетичне;
  • Правове;
  • Сімейне;
  • Громадське;
  • Релігійне;
  • Економічне;
  • Цивільне;
  • Політичне.

Функціональна роль виховання в педагогічному процесі

Пріоритетним напрямком виховної діяльності є її орієнтація на особистісний розвиток. Виховання передбачає певну організацію, яка будується на фундаменті з моральних і культурних цінностей і допомагає розвиває особистість, наділену культурними цінностями і, що має відповідні моральні орієнтири своєї життєдіяльності.

Процес виховання, таким чином, стає спрямованим на всебічний і гармонійний розвиток особистості, з урахуванням її індивідуальності.

Роль виховання в соціальному середовищі величезна. Найбільш пріоритетними функціями виховання є наступні:

  • Створення конкретних умов, необхідних для раціонального і цілеспрямованого розвитку всіх громадян соціуму і забезпечення задоволення ними своїх суспільних, матеріальних і духовних потреб;
  • Формування людської особистості як “капіталу суспільства”, використовуваного для його безперервного розвитку і прогресу. При цьому, у людини повинні бути розвинені такі якості, які будуть відповідати моральним і культурним нормам даного суспільства;
  • Створення стійкого суспільного розвитку, функціонування суспільства за рахунок постійної передачі культурних цінностей, збереження його стабільності;
  • Забезпечення контролю та координації дій членів товариства. Завдяки вихованню, створюються умови для організації соціальних відносин, що відповідають вимогам та інтересам статево-вікових груп і професійних колективів.

Специфічні риси виховного процесу

Процес виховання є системою взаємовідносин між його учасниками: вихователем і вихованцем – педагогом і учням, батьком і дитиною, на підставі яких створюються умови для розвитку особистісних якостей, досвіду, умінь, навичок, орієнтації діяльності об’єктів виховного впливу.

Процес виховання має свої особливості. Вони проявляються в наступному:

  • Виховання є цілеспрямованим процесом. Воно має свою соціальну орієнтацію. Організовується даним процес на основі побудови педагогом образу особистості вихованця і моделі функціонування суспільства, яка є ідеальною і, до якої необхідно прагне, а вихованець повинен розуміти мету виховання, приймати її усвідомлено і розуміти необхідність її досягнення, а потім прагне до цього. Тільки в цьому випадку процес виховання буде доцільний і результативний.
  • Виховання схильне до впливу великої кількості факторів. Педагог чи інший вихователь при організації цієї діяльності повинен враховувати всі фактори: внутрішні і зовнішні, що впливають на процес виховання. Обов’язково необхідно враховувати внутрішні потреби кожної особистості. Якщо вплив педагога збігається з об’єктивними факторами, то виховання матиме позитивний результат, і, відповідно ступінь цього збігу впливає на успіх виховного впливу.
  • Визначальне значення в організації виховання має особистість педагога. Від того, якими рисами наділений педагог, його професіоналізму, майстерності, творчого потенціалу та можливості його практичної реалізації залежить ефективність виховного процесу.
  • Виховання є процесом, підсумки якого не проявляються відразу. Прояв виховного ефекту вимагає часу. Результати виховання є досить віддаленими від самого процесу його реалізації.
  • Виховання є системним процесом. Він протікає на основі безперервної взаємодії всіх його учасників. Іншими словами, виховання не принесе ніяких результатів, якщо воно буде реалізовано одноразово тобто від одного виховного заходу не буде толку. Робота повинна проходити постійно і мати системний характер.
  • Процес виховання є комплексним. Він передбачає взаємодію між усіма компонентами цього процесу і їх єдиної спрямованості.

У процесі виховання можуть виникнути різноманітні протиріччя. Це можуть бути різні спрямованості виховання різними інститутами: сім’ї та школи; протиріччя між теорією і практикою тобто ті норми, які в теорії засвоєні особистістю можуть ніяк не відбитися на її реально розвинених якостях; протиріччя між рівнем розвитку людини, його функціональною роллю, потребами і способом життя.

Посилання на основну публікацію