✅Реалізація принципів виховання

Поняття принципу виховання

Принципи виховання – це комплекс положень, що виражають основні вимоги до методів, засобів, змісту та організації педагогічного процесу.

Принципи виховання на відміну від традиційних принципів відображають специфіку виховного процесу. Вони представлені Загальними положеннями, на які спирається вихователь при організації та реалізації процесу виховання і його провідних завдань.

Принципи виховання за своєю суттю – це не універсальні правила або готові рецепти, які повинен використовувати педагог для отримання високих результатів виховання.

Принципи не можуть замінити професійних знань, досвіду або майстерності вихователя.

Попри те, що вимоги принципів виховання мають загальну спрямованість – виховання дитини, їх практична реалізація багато в чому обумовлена особистістю вихованців.

Принципи виховання, на які педагог спирається при організації виховного процесу та вирішення актуальних виховних завдань, являють собою систему. Сутність системи обумовлена метою виховного процесу і тим, які принципи в неї включені.

Виділяють наступні принципи виховання:

  • Принцип суспільної спрямованості виховання
  • Принцип зв’язку виховання з повсякденним життям і працею
  • Принцип опори на позитивне виховання
  • Принцип гуманізації виховання
  • Принцип особистісного підходу у вихованні
  • Принцип єдності виховного впливу.
  • Вимоги до принципів виховання

До принципів виховання пред’являються такі вимоги:

  • Обов’язковість. Дана вимога має на увазі, що принципи виховання несуть в собі обов’язковий характер впровадження і виконання в практичній діяльності педагога. Тобто принципи виховання – це не порада чи рекомендація. У тому випадку, якщо вихователь при організації виховного процесу систематично ігнорує і порушує принципи виховання, то значно знижується ефективність виховання.
  • Комплексність. Відповідно до даної вимоги, педагог при організації процесу виховання і досягнення поставлених виховних завдань повинен спиратися не на один певний принцип, а на комплекс принципів. Під комплексністю розуміється те, що всі принципи, на які спирається педагог, застосовуються одночасно, а не ізольовано або по черзі один від одного, тобто фронтально.
  • Рівнозначність. Дана вимога має на увазі, що кожен принцип виховання несе в собі певний посил, серед них немає більш важливих або значущих, всі принципи між собою рівнозначні. Рівна увага до всіх принципів виховання спрямована на запобігання та недопущення порушень при організації педагогічного процесу.

Основні педагогічні правила реалізації принципів виховання

Реалізація принципів виховання має на увазі дотримання наступних педагогічних правил.

  • Природодоцільність – має на увазі ставлення до кожної людини як частини природи і відповідно весь виховний процес повинен бути організований відповідно до урахуванням природного розвитку дитини.
  • Природосообранозність як одне з основних правил виховання, є, мабуть, найдавнішим, що беруть свій початок з часів античності. Саме за часів античності вперше стали замислюватися про те, що у вихованні підростаючого покоління повинна бути певна система, яка ні в якому разі не може бути штучною. На думку античних філософів, слідування за природою в процесі виховання сприяє розвитку повноцінної особистості, а саме виховання природно і невимушено.

Природосообразність у вихованні – це опора на природне розвитку і становлення дитини, його особистості, задоволення вікових потреб (в грі, знаннях, відкриттях і т.д.), дотримання режиму дня і т. д. На сьогодні педагогіка знову повертається до дотримання природособразності виховання на всіх щаблях становлення і розвитку дитини (дитячий сад, школа І т. п.).

Культуросообразність – облік культурних умов і особливостей культури, в яких виховується дитина.

У процесі виховання педагоги повинні приділяти належну увагу такому елементу, як культура. Під культурою в даному випадку розуміється народні традиції, історія, звичаї, правила і т.д. суспільства, в якому росте і розвивається дитина. Педагог повинен враховувати особливості культури і її виховний вплив на дитину.

Культура народу повинна виступати як фундамент виховання дитини. Той рівень культури, який існує на даний момент в суспільстві, розвиває і виховує нове покоління людей. Саме тому дуже важливо при організації виховного процесу дотримуватися культуросообраність і діяти відповідно до вимог культури.

Необхідно також відзначити, що не виключена можливість протиставлення між природосообразністю і культуросообразністю. Це пов’язано з тим, що ідеї природного і громадянського стану особистості людини можуть суперечити один одному.

В цьому випадку, багато вчених-педагоги приходять до висновку, що не варто суперечити природі і чинити протидію впливу помилкової культури. Тобто якщо, культура суперечить природі, то вона за своєю суттю помилкова.

Гуманізація. Основна думка даного принципу полягає в тому, що фундаментальним завданням всього виховного процесу є гармонійний і всебічний розвиток особистості дитини, дотримання її прав і свобод, повагу думки і поглядів дитини.

У процесі виховання всі учасники є рівноправними членами, кожен з яких бере активну участь і має повне право на висловлювання і відстоювання своєї точки зору. Педагог ні в якому разі не нав’язує дитині своєї думки, не ставить його розвиток в рамки і шаблони. Робота з кожною дитиною передбачає гуманний характер взаємин.

Диференціація. Суть диференціації в тому, що у вихованні необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості кожної дитини. Оскільки на поведінці і розвитку особистості так чи інакше позначаються її вікові та індивідуальні особливості.

Не менший вплив на виховання надають індивідуальні особливості розумового, фізичного і морального розвитку дітей, їх реакція на зовнішні впливи. Все це повинно знаходити відповідне відображення у вихованні.

Посилання на основну публікацію