Закон збереження енергії – конспект

Закон збереження енергії розглянемо на такому прикладі: куля, вага якої 1 кг, падає з висоти 100 м.

А це означає, що на даному прикладі відбувається збереження енергії кулі, не дивлячись на те, що вона виробляє рух стрімкого падіння. В даному випадку кінетична енергія А різко збільшується з позначки 0 до максимуму. У той же час потенційна енергія В зменшується з максимальної позначки до позначки 0. Значить, загальна кількість енергії З дорівнює сумі енергії кінетичної і потенційної. Загальна первісна енергія кулі є її потенційною енергією. Що відбувається з потенційною енергією кулі під час її падіння? Під час падіння кулі її потенційна енергія зменшується поступово, в той же час її кінетична енергія поступово наростає. Виходить, що загальна кількість енергії кулі залишається незмінною.

Відкриття закону збереження енергії є найважливішим досягненням світового природознавства. Причому у витоків відкриття стояли ще античні філософи.

А вже в 1807 році французький хімік Жозеф Луї Гей-Люссак (член Паризької Академії наук) поставив наступний досвід: взяв дві посудини, в одному був газ, а в другому – порожнеча (відкачане повітря). Вчений хотів змусити газ із посудини розширюватися в порожнечу. Яке ж було здивування всіх присутніх вчених, коли вони не побачили зниження температури газу. Гей-Люссак, сам того не підозрюючи, зробив відкриття, але, на жаль, не зміг його пояснити. Гей-Люссак стояв біля стоків відкриття закону збереження енергії.

Великий закон природознавства вперше сформулював Роберт Майєр (німецький лікар і натураліст). Подорожуючи по Індонезії, він побачив відмінність в кольорі крові народів, що проживають в теплих краях, і тих, які живуть в більш холодному кліматі.

Лікар зробив висновок: організм людини при високих температурах виробляє менше теплоти.

Майєр висунув припущення: чи може змінитися кількість теплоти, що виділяє організм, якщо відбуватиметься однакове окислення рівної кількості їжі, якщо змусити організм виробляти роботу і паралельно ній виділяти теплоту.

Французький вчений-фізик Саді Карно в своїй книзі «Роздуми про рушійну силу вогню і про машини, здатні розвивати цю силу» по суті сформулював закон збереження енергії в приватній формі. Але, на жаль, вчений не вказав у ній своїх міркувань. Тому можна тільки припускати, що ж привело Саді Карно до такого результату.

Посилання на основну публікацію