Яке судно вважається «дідусем російського флоту»?

Одного разу, коли Петро Перший жив зі своєю матір’ю, царицею Наталією Кирилівною, в підмосковному селі Ізмайлове (зараз Ізмайлово – один з районів Москви), в одному з комор він виявив якесь невеличке іноземне судно. Виявилося, що це був англійський бот, який може ходити під вітрилами не тільки за вітром, але і проти вітру.
Петро наказав знайти майстра, який міг би полагодити судно, і тоді знайшли корабельного тесляра Карстена Бранта, одного з тих майстрів, які приїжджали до Росії на запрошення царя Олексія Михайловича для будівлі корабля. Всі інші майстри роз’їхалися хто куди, а цей залишився в Росії і жив у Москві.

Брант полагодив бот, приробив йому щоглу і вітрила і разом з Петром Першим плавав на ньому по річці Яузі. Цар дуже захопився цією справою і попросив Бранта навчити і його управляти судном. Спочатку у нього нічого не виходило: русло Яузи було вузьким, і при розворотах бот постійно упирався в берег. Петро наказав перевезти бот на Просяний ставок в село Ізмайлово, але й там плавати на ньому було не зовсім зручно. Тоді Петро вибрав для свого бота Переяславське озеро: воно було великим і глибоким.
Там же на березі озера заклали верф, де потім був побудований перший військовий корабель. А цей самий бот, на якому Петро Перший навчався мистецтву мореплавання, згодом стали називати «дідусем російського флоту».
У 1723 році, коли Росія вже мала потужний військовий і торговий флот, ботик був урочисто наведено в Санкт-Петербург. Цар Петро Перший сам керував Ботик і провів його від пристані Олександрівського монастиря до Троїцького собору. Він гордо вів свій корабель повз вишикувалися на Певе військових і цивільних суден, а вони салютували своєму «дідусеві». Ботик вітали і з берега, де юрмилися тисячі людей і вишикувалася гвардія, яка зустріла появу ботика рушничним залпом і схилила прапори.
30 травня в день народження Петра Першого ботик знову з’явився на Неві, і на честь «дідуся російського флоту» знову лунали залпи з кораблів і з Петропавлівської фортеці, а з берега його знову зустрічали урочисті рушничні залпи гвардійських полків.

Посилання на основну публікацію