Як в назвах московських церков відбилася їхня історія?

Зазвичай назва церкви вказує на особливість місця, де вона знаходиться, і на ім’я святого, якому вона присвячена. У містах це назва урочищ і вулиць, а в селах – особливість місця. Наприклад, церква Спаса Нерукотворного в підмосковному селі Убори називалася «Спас на горбі», оскільки стояла вона на високому горбі над Москвою-рікою.
Недалеко від варварських воріт стоїть багато прикрашена церква Всіх святих на Кулішках. Вона була побудована в XVII столітті на місці старої дерев’яної церкви, побудованої московським великим князем Дмитром Донським в ознаменування перемоги російських над татарами на Куликовому полі в 1380 році. Вважається, що церква відзначає початок маршруту, по якому князь повів війська на південь для участі в знаменитій битві, яка відіграла важливу роль у звільненні Росії від татарського ярма. Свою назву церква отримала від давньоруського слова Кулига – погане місце, яр, яма.
Недалеко від неї на вулиці Забєліна варто мальовнича церква Святого Володимира у Старих садах. Її назва походить від того, що в XVI і XVII століттях тут знаходилися царські сади, які спускалися з гори до самої річки. Церква була присвячена князю Володимиру, який приніс християнство на Русь в X столітті і пізніше був канонізований.
Деякі церкви будувалися на кошти жителів який-небудь з міських слобод. Так виникла назва храму Миколи Чудотворця в Плотніков. Іноді відбувалося зворотне – церква давала назву оточували її вулицях і провулках. Так церква в ім’я ікони пресвятої Богородиці «Неопалима купина» дала назву Неопалімовскій провулку, а народна назва свята цієї ікони – Марія Плющиха – проходить поблизу вулиці.
Подібному явищу зобов’язане виникненням назва Петроверігскій провулка – від церкви святого Петра, що в веригах, т. Е. В ланцюгах. У стародавній Русі носіння вериг – натільних ланцюгів – було одним із способів пригнічення плоті. Їх, наприклад, часто надягали юродиві.
Оскільки кількість церков, присвячених одним і тим же святим, було досить великим, їх і розрізняли за назвою, даним народом. Звідси і з’явилися назви багатьох вулиць і провулків – П’ятницька (від церкви великомучениці Параскевії), Могільцевскій (оскільки на цьому місці колись був цвинтар), Обиденскій (на згадку про те, що стояла в провулку церква була побудована «Обиденко», т. е. усіма жителями округи за кілька днів). Такий спосіб зведення церков і будинків застосовувався після стихійних лих (повеней, пожеж).

Посилання на основну публікацію