Хто такий Дизель?

У наш час слово «дизель» знають багато, навіть далекі від техніки люди. А фахівці з упевненістю говорять, що дизель – це двигун внутрішнього згоряння, що працює на важкому рідкому паливі. Але, очевидно, мало кому відомо, що колись слово «дизель» писалося з великої літери, і це було прізвище німецького інженера Рудольфа Дизеля.

Батько Рудольфа Дизеля хотів, щоб його син став, як і він сам, палітурником. Але молодий чоловік мріяв про інженерну кар’єрі і наполіг на своєму. У 1873 році він виїхав з дому в Аугсбург, де закінчив політехнічну школу з кращими оцінками за весь час її існування – 11 «відмінно» з 12 можливих. Його екзаменував сам директор Мюнхенського політехнікуму, який тут же запропонував юнакові стипендію і місце в цьому знаменитому тоді навчальному закладі. Саме тут в 1878 році Дизелю вперше прийшла в голову ідея, яка через 20 років втілилася у вигляді знаменитих «дизель-моторів». Ідея осяяла його на лекції професора Лінде, який розповідав про те, що з тепла, що виділяється при спалюванні палива в застосовуваних тоді парових машинах, в корисну роботу перетворюється всього 6-10%, а все інше відлітає в трубу. Жахлива марнотратство парового двигуна, який вважався в ті часи зразком досконалості, так вразила молодого Рудольфа Дизеля, що він вирішив зробити інший двигун і застосувати в ньому зовсім інший принцип вироблення енергії.
Він перепробував багато варіантів, поки не знайшов єдино вірний шлях, який і привів його до створення дизель-мотора. Головним у цьому знаменитому винахід був надзвичайно дотепний спосіб запалення палива в циліндрі. Замість електричної іскри, язичка полум’я, розпеченій форсунки або платинової черні Рудольф Дизель пропонував швидким і сильним стисненням нагрівати повітря в циліндрі до температури, що перевищує точку запалення палива.

Його машина була більш простою в управлінні, легкої й компактної, ніж інші двигуни тих років. Тоді не було ще великих електростанцій, і всюди, де зараз працюють електромотори, були потрібні маленькі надійні автономні движки. Вони потрібні були дантистам, годинникарям, столярам, ​​механікам. Необхідні вони були також для приводу швейних і пральних машин, м’ясорубок і овочерізок в ресторанах, для друкованих та металорізальних верстатів. Не маючи топки, котла, труби, нові двигуни могли знайти собі застосування всюди: на транспорті, в енергетиці, в міському господарстві і в побуті. Крім легкості і зручності у них було ще одна важлива якість – висока економічність.
21 лютого 1893, через 15 років після появи першого запису на полях студентської зошити промайнула у нього в голові ідеї, Дизель підписав контракт з дирекцією Аугсбургского заводу про будівництво нового двигуна, який зробив безсмертним ім’я свого творця Р. Дизеля.

Посилання на основну публікацію