Хто такі фіскали?

Зараз це слово вживається в російській мові тільки в негативному значенні. «Фіскал!» – Так називають ябедників і донощиків. Але чому ж цих зневажаються усіма людей називають фіскалами, а не якось по-іншому?
Виявляється, в колишні часи слово «фіскал» мало цілком офіційне значення. Так колись називалася посада чиновників, які повинні були стежити за законністю дій установ і окремих осіб. Ця посада вперше була введена царем Петром I, коли він указом від 22 лютого 1711 заснував у Росії Сенат – вищий державний орган управління країною. При ньому була заснована також і служба фіскалів.
Головний фіскал на всю державу називався обер-фіскалом. Він повинен був таємно дізнаватися і виглядати, чи не займається хто зловживанням при зборі податків у державну скарбницю, як проходить суд і чи правильно судять. У його обов’язки входило також стежити за тим, хто що говорить і як себе веде, незалежно від того, якого людина звання і яку посаду він займає. Про всі зловживання обер-фіскал повинен був повідомляти Сенату. Причому було встановлено, що якщо донос виявиться справедливим і людини покарають штрафом або взагалі віднімуть у нього все майно, то одна половина штрафу йде в казну, а інша залишається обер-фискалу за хорошу службу. Але фискалу нічого не загрожувало навіть у тому випадку, якщо він виявиться неправий. Оббрехали їм люди під загрозою жорстокого покарання не могли навіть обуритися обумовив, не кажучи вже про те, щоб пред’явити претензії або зажадати його покарання.
Під управлінням обер-фіскала працювали провінціал-фіскали. У них були такі ж права в провінціях, як і у обер-фіскала в цілому державі, з тією тільки різницею, що без дозволу обер-фіскала вони не могли закликати до суду поважних осіб.
У провінціал-фіскалів в свою чергу в підпорядкуванні знаходилися міські фіскали.
Таким чином, фіскали всіх рангів повинні були за всіма підглядати, а від інших людей вимагалося, щоб вони їм всіляко сприяли. Так що всім жителям ставилося в обов’язок доносити один на одного і заради державної користі, і заради власної. У народі було офіційно оголошено, що всі будуть мати дуже велику вигоду від доносу. Якщо хто-небудь, наприклад, донесе на укрившегося від служби людини, то в нагороду отримає в повну власність його села, а якщо хтось помітить, що торговці приховують від податків свої прибутки або торгують не тим, чим належить, то він отримує четверту частину всього майна торговця.
Ось так з’явилася на Русі ціла служба донощиків під назвою фіскали.

Посилання на основну публікацію