Хто складає казки?

Чи знаєш ти, хто придумує ті казки, які ти читаєш у книзі, чуєш по радіо і телебаченню? Звичайно, більшість казок записано вченими від казок – людей, які знають і вміють розповідати народні казки. А звідки дізнається казку сказитель?
Іноді він чує нову казку від іншого, іноді пам’ятає з дитинства, почувши від своїх батьків, а може і в книзі прочитати. Але розповість він казку все одно по-своєму, вставляючи свої слівця, улюблені приказки, відображаючи свій життєвий досвід і світ, який його сьогодні оточує.
Буває так, що сказитель переїжджає на інше місце, і тоді всі його казки поступово змінюються. У них з’являються нові персонажі, побутова обстановка, цікава і зрозуміла новим слухачам.

Але буває й так, що казку пише письменник. Придумуючи її, він може піти по декількох шляхах: з’єднати кілька фольклорних сюжетів в один, переробити вже відомі сюжети («Казки Пелагеї-ключниці» Аксакова, де з’явився «Аленький цветочек» на основі з’єднання сюжетів башкирських казок і казки братів Грімм).

Письменники враховують психологію дитини, якій подобається знову зустрічатися з уже знайомим. Дитина любить, щоб йому щодня читали одну і ту ж казку, хоча її сюжет він давно вже вивчив напам’ять.
Ось чому тобі однаково цікаво читати і казку про Піноккіо італійського письменника Коллоді, і казку про Буратіно російського письменника А. Н. Толстого. Історія перетворення звичайного поліна в хлопчика розказана ними зовсім по-різному. І це не випадково, тому що кожен з письменників жив у своїй країні і писав, розраховуючи на своїх маленьких читачів. Ось чому з їх героями відбуваються зовсім різні пригоди.
У казці Коллоді основну роль грає чари, перетворення героя, а Буратіно добивається всього сам, без допомоги феї. Тому він більше нагадує звичайного хлопчиська, хоча так і залишається дерев’яним чоловічком.

Посилання на основну публікацію