Україна в міжнародній міграції робочої сили та обміні технологіями

Прикладами пріоритетних реальних і можливих сфер співробітництва у високотехнологічних галузях з використанням передових українських досягнень є: міжнародні програми ракетно-космічного комплексу морського базування “Морський старт” і “Глобалстар”, де застосовуються українські ракети “Зеніт” і “Циклон”.

Академічні установи України щорічно виконують 300-350 контрактів, замовниками яких є фірми практично всіх провідних держав, зокрема США, Німеччини, Китаю і Японії.

Україна має висококваліфікований науково-технічний і технологічний потенціал в літакобудуванні. Вона одна з семи розвинутих країн світу, що мають повний цикл проектування і виробництва літаків.

Велика перспектива передачі технологій в танкобудуванні – Україна входить в п’ятірку країн світу з замкнутим циклом виробництва цієї складної і високотехнологічної продукції. За своїми технічними характеристиками українські танки не тільки не поступаються передовим світовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевершують їх.

Участь України в міжнародному обміні технологіями має на меті в основному залучення передової технології і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Основні галузі впровадження технологій в країні припадають на середньо-технологічні галузі виробництва (будівництво та промисловість будматеріалів, металургію, легку і харчову промисловості).

Масштаби участі України в міжнародній торгівлі ліцензіями і ноу-хау незначні. Необхідно відзначити, що, отримуючи ліцензії, українські покупці допускали ряд істотних помилок, зокрема, мали місце формальний і суб’єктивний характер у виборі ліцензій, недостатня вивченість кон’юнктури на міжнародному ліцензійному ринку, домінування ліцензій не так на кінцеву продукцію, а на технологічний процес. Низькими є показники України і з продажу ліцензій, сума від яких не перевищує максимум, досягнутий в 1995 р (6 млн дол. США).

Впливають на таке відставання насамперед відсутність державної підтримки підприємців, які впроваджують нові технології, а також занедбаний стан науки. З України виїхали близько б тис. Вчених, що завдало удару по економіці (на думку західних експертів, ця втрата становить близько 1 млрд дол. США), переважна більшість підприємців перестало займатися інноваціями.

Пріоритети державної міграційної політики в частині регулювання трудових міграцій сформовані виходячи з запобігання таких загроз національній безпеці України, як втрата трудового потенціалу України за рахунок зовнішніх трудових міграцій; високий рівень нелегальних міграцій іноземних громадян в Україні.

Уряд України (розглядаючи трудові міграції в якості сегмента ринку праці) пріоритетом державної політики зайнятості визначило збільшення економічної активності населення на національному ринку праці, в тому числі за рахунок зменшення втрат працездатного населення України внаслідок зовнішніх трудових міграцій.

Які важелі державного регулювання трудових міграцій використовуються в Україні?

Перш за все, це приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів у сфері трудових міграцій; укладення двосторонніх міждержавних та міжурядових угод щодо працевлаштування громадян, які працюють за межами своїх країн; співробітництво в сфері прикордонних регіонів.

В контексті використання названих механізмів Україна ратифікувала Європейську конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів, 1977 року народження, і зараз активно вивчає досвід європейських країн щодо застосування Конвенції. В рамках двосторонніх переговорів активно готуються договори про працевлаштування громадян між Україною та Іспанією, Україною та Італійською Республікою. Підписані і вимагають розробки відповідних реалізаційних механізмів Угоди про малий прикордонний рух між Україною і такими країнами як Угорщина, Польща, Словаччина.

За даними Державного комітету статистики України на обліку в державній службі зайнятості на 1 вересня 2009 року відбулося 827.4 тис. Осіб, з яких кожен другий проживав у сільській місцевості. З них 96.7% мали офіційний статус безробітного (800.4 тис. Чол). Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні склав на цей момент 2.8% від кількості населення працездатного віку, в тому числі в селі – 4.6%, а в міській місцевості – 2.1%. Однак число безробітних працездатного віку, визначений за методикою Міжнародної організації праці, виявилося значно більше. В середньому за 2008 рік їх розміри досягали 1882.2 тис. Осіб (9.2% економічно активного населення працездатного віку), а за перший квартал 2009 року – 1896.3 тис. (9.3%). Зауважимо, що кількість безробітних працездатного віку, розраховане за методологією МОП, склало в середньому за 2003 р 2045 тис. Чол. або 9.7% економічно активного населення відповідного віку.

 

Динаміка кількості незайнятого населення, що перебувало на обліку в службі зайнятості в 1999-2012гг.
Таблиця 2.4 Динаміка кількості незайнятого населення, що перебувало на обліку в службі зайнятості в 1999-2012гг.

Аналіз вищенаведеної таблиці показує планомірне зниження темпів безробіття. При цьому знизилася кількість безробітних жінок в порівнянні з кількістю безробітних чоловіків, колишнє майже в два рази вище в 1999 році.

Україна є однією з найбільших країн-донорів робочої сили в Європі, зовнішня трудова міграція стала об’єктивною реальністю. Якщо громадянин України не володіє достатнім обсягом капіталу або високим рівнем розумових і фізичних здібностей, знайти гідне, добре оплачуване робоче місце досить важко, особливо в умовах економічної нестабільності. В умовах зростаючих вимог до найманого працівника, та частина населення, яка отримала вищу освіту і ефективно застосовує свої знання у практичній діяльності, значно підвищує свою ціну на ринку праці. І тоді у цих людей стоїть вибір: працювати за спеціальністю в Україні або, наприклад, в Західній Європі, де заробітна плата буде в кілька разів вище.

Формування потоків “заробітчанства” відбулося в умовах низької заробітної плати в зареєстрованому секторі економіки, підвищеного рівня безробіття і вимушеної неповної зайнятості, поширення бідності і високого рівня майнового розшарування населення, значного розриву в рівнях оплати праці в Україні та зарубіжних країнах (особливо в перерахунку на іноземну валюту за офіційним курсом). Початок ХХІ ст. ознаменувався певним поліпшенням ситуації на ринку праці та підвищенням рівня життя населення України. Помітно знизилися рівні безробіття і вимушеної неповної зайнятості, різко зменшилася заборгованість з виплати заробітної плати, підвищився рівень забезпечення населення товарами тривалого користування. Однак більшість показників соціально-економічного розвитку і напередодні світової фінансової кризи все ще залишалися далекими від європейських стандартів. В умовах соціально-економічної кризи роль трудових міграцій як джерела зниження напруги на місцевих ринках праці, істотно зростає. Разом з тим міграційна політика держави до сих пір залишається не розробленою.

Географічну спрямованість трудової імміграції можна простежити за допомогою таблиці 2.5

 

Зовнішня трудова міграція є масовим явищем, її інтенсивність зменшується в напрямку із заходу на схід, злегка підвищуючись на крайньому сході (в Луганській області). Трудова міграція має суттєвий вплив на розвиток ринку праці, зокрема, знижуючи рівень безробіття в Україні більш ніж в півтора рази. Відповідно проблеми формування дієвої політики трудових міграцій, її теоретичного обґрунтування, набувають першочергового значення.

Посилання на основну публікацію