Таблиця кубів

Кубом числа прийнято називати результат при множенні числа самого на себе тричі, тобто зведення числа в третю ступінь.
Всім відомо, що суму, яка має всі рівні доданки можна записати коротким способом у вигляді твору. Наприклад, записують 7 + 7 + 7 + 7 + 7 як 7 * 5. У конкретному випадку число 5 говорить нам про те, скільки доданків у сумі у нас було.

Приклад 1. Запишемо числа у вигляді ступеня і відшукаємо їх значення:

3 * 3 * 3 = 33 = 27;

2 * 2 * 2 * 2 * 2 * 2 = 26 = 64.

Третя ступінь числа. Твір 4 * 4 * 4 називають кубом числа 4 і позначають як 43. Твір n * n * n називають кубом числа n і позначають n3 (читають: 4 «ен в кубі»). З цього твердження можна вивести n3 = n * n * n. Наприклад, 93 = 9 * 9 * 9 = 81.

Підводячи підсумки можна сказати, що кубом числа є дане число, яке звели в третю ступінь. А «кубом» прийнято його називати внаслідок того, що ця операція подібна до тієї операції, яка використовується при обчисленні об’єму куба (для того щоб виконати операцію розрахунку обсягу куба число (або довжину ребра) необхідно триразово помножити самого на себе).

Алгебра, як розділ математики, що вивчає числа і їх величини, означає «праця», згідно з визначенням математика Ал-Хорезмі (його ж ім’я, на думку більшості вчених, пов’язане з такою назвою як «алгоритм»). З вченням про «стосунки, рішеннях і перестановках доданків» пов’язане також ім’я математика Гебера. У списку алгебраїчних дій найперші стоять – додавання, віднімання поділ і множення. Вчені не відразу змогли звести в ступінь числа і тому вирішення деяких вправ ускладнювалося. Однак зведення в ступінь числа зустрічалося ще в Давньому Єгипті і Межиріччі. Діофант Олександрійський в своїй відомій праці «Арифметика» вперше описав натуральні ступеня чисел. Також і математики Середньовіччя робили спроби скоротити кількість використовуваних символів за допомогою введення єдиного їх позначення. Над цим непростим завданням трудилися Міхель Штіфель, який створив книгу «Повна арифметика» (1544) і саме вона зіграла одну з найважливіших ролей в подальшому створенні таблиць ступенів. «Геометрія» Рене Декарта представляє більш сучасне уявлення позначення ступенів. Там автор говорить, що а * а займає стільки ж місця, скільки і А2.

Посилання на основну публікацію