Світогляд як система і його структура

Спочатку був страх, заснований на сприйнятті світла, звуку при їх різкій зміні, внаслідок чого через деякий час сформувалася область емоцій G4 – основа мислення. Накопичуючись, сприйняття становили блок пам’яті G2, який ініціював розвиток центральної нервової системи G3, і в результаті були закладені основи підсвідомості G1 – «психоаналітичного розуму».
Розвиток «психоаналітичного розуму» призвело до створення ноосфери. Психоаналітичний розум ініціював розвиток аналітичного розуму. У природі немає суперечності між ноосферою (духом) і аналітичним розумом, перший з яких створений на базі релігійних знань, філософії, а другий – на базі природничо-наукових знань. Такі протиріччя існують і придумані деякими вченими, філософами, що обумовлено, перш за все, предметом вивчення і властивостями людини. Таким чином, від створення (по Біблії) або від початку свого розвитку (з науки) людина не мав ніякого свідомості або мислення. Це підтверджує Старий Завіт. Всі зміни рівнів мислення відбувалися в процесі його життєдіяльності, т. Е. Бог не з дня створення людини пізнаний ім.
З емоційного сприйняття природного середовища сформувалося наївне, або понятійне, мислення [78]. Людей з таким мисленням згодом називали язичниками. Під впливом соціального середовища з наївного мислення було розвинене метафізичне, яке створило знання, зафіксовані у вигляді мудрості. Останнє в процесі розвитку громадських, державних взаємин отримало розвиток в сторону предрелігіозного мислення, що виразилося в створенні ряду праць з Премудрості. Предрелігіозное мислення є передумова для формування релігійного мислення і створення теоретичної бази, що виражалася в працях Божественної Премудрості, яскраво представлених в Біблії.
Релігійне мислення створило все необхідне для появи вчення Христа, а в подальшому – духовного мислення на базі цього вчення. Духовне мислення принесло плоди для розвитку філософії духовного спрямування у вигляді релігійної філософії та відповідного мислення, яке назвемо психоаналітичним або скорочено духовним. Крім того, в цей час отримала розвиток філософія матеріалістичного напрямку, яку назвемо аналітичним мисленням.
Тип мислення пов’язаний з тією культурою, на базі якої воно розвивається. Якщо ми звернемося до витоків цивілізації, викладеним у Старому Завіті, то переконаємося, що спочатку був психоаналітичний розум (ноосфера), який дозволяв створювати умови для життєдіяльності, розвивати культуру, споглядати жахи природи, які сіють смерть, а от аналітичного розуму, що відповідає за наукове та філософське мислення, не було. Отже, було релігійне мислення, яке стало витоком філософського і наукового.
Рівень розвитку мислення пов’язаний із системою влади, станом суспільства, і цей зв’язок має зворотний вплив. Мислителі (Геракліт, Піфагор та інші) в якості першого початку стверджували всі метафізичне: воду, повітря, вогонь, число. Сучасні вчені-атеїсти пропонують в якості початку матерію. Істина для віруючих завжди непохитна. Істина для філософа, вченого зазнавала істотних змін в часі в міру розвитку свідомості, накопичення знань. Поява і визнання Бога людиною є необхідність, без якої він втрачає суть, втрачає сенс і знімає обмеження на вчинки людей, підвищуючи ризик не тільки для самого себе, а й для середовища.
Згідно з наявними документами, матеріалами процес становлення мислення розпочався зі становлення культури. У цей період мислення людини знаходилося на наївному рівні.

Людина не є випадкове, незалежне від навколишнього – біосфери і геосфери – вільно чинне природне явище. Він складає неминучий прояв великого природного процесу, що закономірно триває протягом, принаймні, двох мільярдів років. При цьому біосфера кілька разів зазнавала зміну стану. Це було в кембрій, коли з’явилися великі організми з кальцієвими скелетами, і в третинний період (15-80 млн. Років тому), коли створювалися сучасні ліси і степи, розвинулася життя великих ссавців.
Вихідною точкою, головною силою є геосфера. Саме вона диктує всі зміни в біосфері так само, як дух людини керує його біосистемою. При цьому біосфера у своєму прояві, як розум людини, проводить відбір, розрахунок і т. Д. Людині в цій системі відведена роль фізичної сили для реалізації всіх енергетичних команд, що надходять від геосфери і біосфери. При цьому фізична сила пристосовує себе для кращої реалізації цих команд. Відомо, що в історії земної кори існують критичні точки, більш точно – періоди, в які геофізична діяльність проявляє особливу активність, коли змінюється базис динамічної системи (енергетичний потенціал підсистем), представленої на рис. 2.6. При цьому спостерігається посилення вулканічних, орогеніческіх процесів, що охоплюють велику частину біосфери одночасно на всьому її протязі.
Процеси в біосфері і людині збігаються у своєму посиленні, у своїх найбільших змінах, в ті періоди, коли відбувається зміна базису в цих системах, втрати людини змінюються. Про це говорять дослідження Д.Д. Дана (1813-1895 рр.) У м Нью-Хейвені. Він зауважив, що з ходом геологічного часу на нашій планеті у людини вдосконалюється центральний нервовий апарат – мозок. Цей процес ніколи не йде назад, багаторазово зупиняється, іноді на мільйони років.
Розглянемо проблему формування світогляду, причини його розвитку, а також характеристики його підсистем, т. Е. Його розвиток як динамічної системи. В.І. Вернадський підкреслює [11]: «Наукове світогляд є створення і вираз людського духу; нарівні з ним проявом тієї ж роботи служать релігійний світогляд, мистецтво, громадська чи особиста етика, соціальне життя, філософська думка або споглядання. Подібно цим великим віддзеркаленнях людської особистості і науковий світогляд змінюється в різні епохи у різних народів, має свої закони зміни і певні, ясні форми прояву ».
Світогляд людства формується на основі світогляду окремих особистостей, які мають нові думки, ідеї, які, завдяки великому уяві, постійно створюються і удосконалюються. Завдяки великому енергетичному потенціалу вони цілеспрямовано вбирають в себе частину знань із загальної сукупності знань, що складають світогляд людей планети. При цьому ми не можемо сказати, що уява цих людей диктує шлях розвитку духовної і матеріальної компонент культури. Ці шляхи формуються незалежно від особистостей.
Особистості в процесі наукової творчості творять ідеї, уми ці ідеї обробляють з метою застосування в процесі життєдіяльності, перетворюючи їх у форму, доступну для сприйняття масами. Народ (маси) впроваджують у своє життя, життя суспільства, нації нові ідеї, видозмінюючи їх в силу свого духовного рівня, який сформований до поточного часу духовним рівнем нації. Так, наприклад, ідея професіоналізму була розвинена протестантами до капіталізму. У результаті ідеї, сформовані мислителями, на виході соціальної системи видозмінюються так, що вони не мають нічого спільного або дуже далекі від вихідної ідеї.
Подивимося, з чого ми будуємо ті абстрактні об’єкти, з яких створюємо штучні об’єкти. Вони будуються з безлічі об’єктів навколишнього нас природи на основі знань живих речовин – біосфери. Мільярди різних живих істот дають нам об’єкти з різними властивостями, здатні здійснювати різні процеси. Нам потрібно мати на початку якогось нового наукового напрямку уяву з практичним ухилом, яке породжує з допомогою підсвідомості ідею, думку. Цю ідею, думку реалізують люди з аналітичним ухилом. Немає інших вольових структур, що спонукають творити, керувати нашою духовним життям (ноосферою), крім нас самих.
Знання людини, його ідеї, думки формуються не тільки на основі вивчення зовнішніх властивостей об’єкта, а й внутрішнього їх змісту. Та особистість, яка глибше проникла в суть біосфери, не тільки в її окремі елементи, але й пізнала в цілому цю систему, змогла побудувати нові об’єкти, що поклали початок новим науковим, практичним, релігійним, філософським теоріям, які створювало, створює і створюватиме світогляд окремої особистості і цивілізації в цілому. Найбільш яскравим прикладом у духовному житті є ідея монотеїзму, єдиного Бога, покликана усунути духовні катаклізми при наявності безлічі Богів. Інший приклад – це формування єдиного морального кодексу від Ноя до Мойсея і в підсумку до Ісуса Христа для всієї планети, щоб усунути соціальні катаклізми [69]. І це відбулося.
В області філософії позначені пошуки єдиних цінностей, що створюють єдині цілі, які дозволяють об’єднати зусилля, спрямовані на розвиток соціальної середовища – спільноти, держави, регіону, міста, підприємства, сім’ї. В області природознавства існують дві самостійні субстанції, керівні законами зміни наукового світогляду планети, витканого з безлічі різноманітних об’єктів. Духовна діяльність людини, зануреної в ноосферу людства, і її розвиток стимулюються суспільною психологією, розвиток якої, у свою чергу, безпосередньо пов’язано з розвитком ноосфери людини. Таким чином, ми прийшли до замкнутій системі, у зворотному зв’язку якої знаходиться психологія суспільного середовища, а підсистемою, яка формує нові думки, ідеї, є ноосфера людини.

Посилання на основну публікацію