Що таке вотчина

У часи Київської Русі з’явився такий термін як «вотчина». Цей термін охоплював землеволодіння феодалів, саме слово «вотчина» утворилося від слів «від отця». Отже, вотчиною називалося спадкове землеволодіння. Природно, вотчина крім самого земельного наділу поширювалася також на всіх селян і побудови цієї землі. З 9 по 11 століття основними власниками вотчини були багаті князі, земські бояри і князівські дружинники, але з появою християнства вотчина могла також перебувати у власності монастирів. З часом вотчина втратила своє первісне значення: вотчину жалували в якості подарунка, захоплювали, купували, обмінювали. Таким чином, з суворо «спадкового права» на землю, вотчина перетворилася в термін, що позначає землю, що перебуває у власності.

 

 Така зміна призвела до збільшення числа власників. До 1097 році, вотчина перетворилася мало не маленька держава зі своїми податками, судами, арміями і привілеями. Будь-які спроби об’єднати вотчинні землі залишалися безрезультатними. Це був один з визначальних моментів у розпаді Київської Русі. Але навіть розпад держави не вплинув на поняття «вотчина». Навпаки, королі Польщі та князі Великого князівства Литовського активно роздавали вотчинні землі.

 

 У 1590 король Речі Посполитої отримав право роздавати українські землі. Тільки в 1648 році завдяки повстання Богдана Хмельницького було ліквідовано велике землеволодіння, проте реформи стосувалися лише Лівобережної України. На території сучасної Росії привілеї бояр-вотчинників намагалися обмежити, так як це заважало становлення Московського князівства. Так як у одного власника могло бути у володінні кілька вотчин, розташованих в різних місцях, обмеження прав таких землевласників призвело до появи дворянства, що спирається на помісне право землеволодіння. У 1551 році був прийнятий перший закон, який істотно обмежує права вотчинників. Майже повністю зникли вотчинні маєтку лише з появою опричнини під час царювання Івана Грозного. Замість вотчини утворювалися помістя. З 1714 року, після Указу про єдиноспадкування Петра 1, поняття вотчина практично перестало вживатися.

Посилання на основну публікацію