Що таке Полярна зірка?

«Ну хто б знав, як мені набридла ця спека! З ранку до вечора Сонце пече невблаганно, одяг липкий, мокрий, холодильник потік, кондиціонер взагалі вийшов з ладу, кока-кола тепла, все смертельно набридло, і хоч би один день пожити в прохолоді! Та до того ж ці нескінченні дзвінки, купа обов’язків, все чогось хочуть, тільки пройшов симпозіум по наднових, а вже мусиш готуватися до конференції по радіовипромінювальних пульсара, і ні дня перепочинку, і в поштовій скриньці знову великий лист від ученого секретаря:

«доктор Грей то, доктор Грей се… Ні, вистачить. Їду! Причому негайно. І як можна далі».

Так, або приблизно так, бурчала доктор Урсула Грей, блукаючи по своїй лос-анджелеської квартирі, з розмаху кидаючи речі в дорожню сумку і при цьому не дуже піклуючись, чи потрапляють вони туди, куди треба. Для нас же в цій досить звичайній ситуації важливо те, що пані Грей – астроном. Причому досить відомий. У всякому разі, в наукових колах прийнято посилатися на її роботи про пульсуючих зірок, а це вже говорить, що перед нами серйозний учений.

Куди можна поїхати, якщо втомився від спеки і безлічі знайомих? Зрозуміло, на Північний полюс. Правда, можна і на Південний, але це значно далі.

Залишимо за межами нашої розповіді масу подробиць. Коротко – склалося все, як водиться, зовсім не так гладко, як гадалося. І на полюс доктор Грей потрапила не сама по собі, а в складі наукової експедиції, і не прямо відразу, а після безлічі зволікань. Так що літо встигло змінитися взимку, а полярний день, відповідно, полярної ночі. Що виявилося якнайкраще, оскільки в ясному морозному повітрі полярної ночі весь всипаний зірками небосхил видно так ясно, як це тільки можливо в умовах земної атмосфери.
І що ж саме побачила відважна пані Грей, діставшись нарешті до полюса, дочекавшись там ясної погоди і глянувши вгору? Заради чого варто було кутатися в хутра і пухові речі, терпіти укуси морозу, тягати по снігу промерзлі обладнання і харчуватися виключно консервами і сухарями?

Доктор Грей побачила те, що і очікувала – ВСІ СУЗІР’Я ПІВНІЧНОГО ПІВКУЛІ ВІДРАЗУ. Так-так, саме так – великими літерами, тому що більше ніде в світі зловити їх ось так от разом не можна. Отже, чому саме відважний доктор зобов’язана прекрасною картиною безлічі сузір’їв, що відкрилися їй студеної полярної ночі?

По-перше, тому, що саме ніч. Причому полярна, яка триває, як ми знаємо, цілі півроку без єдиного перерви. Ось вже коли можна виспатися! А темно і холодно в близьких до полюса областях від того, що саме в цей час, взимку, ця сторона земної осі разом з Північним полюсом відхилена від Сонця. Сонце сюди просто не дістає. З одного боку це погано, оскільки льоди, тороси і люті білі ведмеді, а з іншого боку добре, бо де ще знайти таке зручне місце, звідки і все небо як на долоні, і працювати можна скільки хочеш, без перерв на світловий день?

По-друге, тому, що полюс. Якраз той п’ятачок, навколо якого все і обертається. Зокрема, і зоряне небо (точніше обертається Земля, але звідси нам здається, що обертається небо). Грубо кажучи, нашими очима зірки і сузір’я обертаються навколо не найбільш полюса, а навколо Полярної зірки, яка одна висить, як пришита, прямо над цим самим полюсом. Тобто наша рідна планета знаходяться якраз вершиною під нею. А решта зірки повільно і велично рухаються навколо, весь час залишаючись на увазі і з радістю і охотою демонструючи себе рідкісного спостерігачеві, добрався до такого, прямо скажемо, не дуже доступного місця.

І коли доктор Грей задерла голову так високо, як тільки змогла, чому ледь не втратила свою хутряну шапку з навушниками, то прямо над собою вона побачила в бездонній височині яскраво сяючу на чорному тлі Полярну зірку.

Посилання на основну публікацію