Що таке каламбур в українській мові? Приклади

Українська мова глибока і багатогранна. Окремі її слова можна використовувати так, що вони «заграють» новими фарбами і несподіваними значеннями.

Серед прийомів, які застосовуються в літературі, потенціал української мови найкраще здатен розкрити каламбур. Подібна рима будується на фонетичній схожості слів і дозволяє замаскувати цензуру або тривіальність.

Що означає слово «каламбур»?

Походження слова «каламбур» до сих пір залишається спірним. За однією з версій, походження пов’язане з німецьким містом Келемберг, яке відоме своїми жартами, за іншою – з ім’ям графа Калемберга, який проживав у 17 -му столітті в Парижі.

Деякі історики вважають, що термін походить від італійського словосполучення calamo burlare, що в перекладі означає «жартувати пером».

Як би там не було, до кінця 17-го століття «каламбур» міцно вкоренився у французькій мові, а за часів Миколи Карамзіна потрапив в Російську Імперію.

Що таке каламбур?

Під каламбуром розуміється літературний прийом, при якому в одній фразі використовуються схожі слова з різним значенням. У більшості випадків він вживається з метою справити комічний ефект і висловити той сенс, який знаходиться під забороною.

У різні часи з його допомогою люди намагалися обійти цензуру або по-іншому передати значення слів, які в суспільстві вважаються непристойними. Іноді каламбур дає можливість висловити досить абсурдні ідеї або замаскувати банальність.

Завдяки такому прийому:

• повчальність перетворюється в мудрість;
• хамство – в жарт;
• нісенітниця – в загадкову глибокодумність.

На каламбурах часто будуються анекдоти або загадки, ними користуються гумористи для створення своїх монологів і навіть працівники рекламної сфери. Часто багатозначність слів в каламбурі створює незручні ситуації, а сам жарт може навіть образити співрозмовника.

Погодьтеся, не зовсім тактовно виглядає пропозиція сліпому поговорити «віч-на-віч» або повідомлення кривому, що він «кульгає» в будь-яких науках і знаннях.

Які види каламбурів бувають?

Залежно від характеру смислового зв’язку між словами виділяють три великі групи каламбурів:

«Сусіди» – відрізняються мирним співіснуванням грою слів і представляють собою поєднання смислів зі схожим звучанням. Наприклад:

• «Ноги такої і талії немає у всій Італії» 

«Маска» – в їх основу покладено поєднання слів, які мають полярні значення. Наприклад:

• «З вікна дуло. Штірліц вистрілив. Дуло зникло».

Тут двічі використовується слово «дуло», тільки в першому випадку під ним розуміється подих вітру, а в другому – деталь пістолета.

«Сім’я» – це комбінація перших двох видів каламбуру, при якій відбувається енергійне зіткнення слів, але при цьому значення одного з них не скасовує іншого. Зокрема:

• «І в нельотну погоду можна вилетіти зі служби»

Тут автор “пограв” з дієсловом «летіти».

Приклади каламбуру в літературі

Каламбури використовувалися ще за часів Київської Русі. У моду вони увійшли в 19-му столітті і стали широко використовуватися в прозових творах. Одним з відомих майстрів каламбуру є персонаж Козьма Прутков, афоризми якого до нашого часу залишаються свіжими і злободенними:

• «Легше тримати в руках віжки, ніж кермо влади».

Прославилися своєю грою слів майстра «срібного століття» – Аверченко, Оршер, Теффі, які в своїх розповідях широко застосовували каламбури для додання комічності.

Володимир Висоцький був відомий своїми каламбурами з групи «маска».

Більшість його шанувальників, напевно, чули афоризм:

• «Я добре засвоїв почуття ліктя, який мені тицяли під ребро».

Чимало гумористичних виразів належить поетові-сатирика Дмитру Мінаєву:

• «Область рим – моя стихія, і легко пишу вірші я».

Каламбури є навіть у таких знаменитих майстрів пера, як:

• Пушкін;
• Чехов;
• Салтиков-Щедрін.