Наркоманії за кордоном

Л. С. Фрідман і співавт. [187] вважають, що основою широкого розповсюдження застосування опіатів як в медичній практиці, так і для зловживання ними, поклали три події: виділення морфіну, винахід шприца для підшкірних ін’єкцій і синтез діацетілморфіна (героїну).
Підтвердження цьому ми знаходимо в представленому нижче хронологічному огляді поширення зловживання наркотиками (з акцентом на похідні опію) в світі. В одному з російських медичних журналів другої половини XIX століття зазначалося, що в організм хворих парентеральним шляхом вводилися переважно наркотичні та збуджуючі засоби. Широке застосування парентерального використання морфіну для знеболювання поранених призвело до того, що у вказаний період часу пристрасть до цього наркотику називали «солдатською хворобою», а морфінізм представляв собою типову неалкогольна наркоманію [46, 146]. У Китаї в 1937 р число опиомании становила більше чотирьох мільйонів. У Німеччині в 1931-1942 рр. було зареєстровано більше чотирьох тисяч наркоманів (без обліку хворих алкоголізмом) [26]. Після Другої світової війни в США і Фінляндії спостерігалося широке поширення вживання героїну [46]. За офіційними даними спеціального комітету при Сенаті, в 1956 р в США налічувалося понад шістдесят тисяч наркоманів (без алкоголіків). За підрахунками деяких експертів, у Штатах в той час фактично було не менше мільйона наркоманів. На початку 1950-х рр. відзначалося зростання наркоманій у Федеративній Республіці Німеччина. В Індії в 1952 р офіційно налічувалося більше двох мільйонів опиомании. В Індонезії та Бірмі, за офіційними і далеко не точним даними, проживало понад півмільйона курців опію. За даними Комітету з наркотиків Організації Об’єднаних Націй, найбільш важке становище з опієм до початку 1950-х рр. склалося в Ірані, де до 20% населення займалося виробництвом і вирощуванням опію. За офіційними даними, в Ірані в цей час було зареєстровано понад півтора мільйона наркоманів [26]. До кінця 1950-х рр. зловживання болезаспокійливими медикаментами (у тому числі опіатами) досягало в Швейцарії таких розмірів, що про нього, як і про алкоголізм, можна було говорити як про масове явище [46]. У 1954 р понад півмільйона японців (з стомільйонний населення) вводили наркотик ін’єкційно [25]. У 1960-х рр. США вступили в еру терпимості до наркотичних речовин [187]. Результати лібералізації не змусили себе чекати. Піднялася хвиля зловживання наркотиками серед молоді швидко поширилася по всій території США і перекинулася на інші країни та інші соціальні групи [59, 159]. В кінці 1950-х і на початку 1960-х рр. розповсюдження героїну було відзначено в Японії [11]. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) 1986 р у всьому світі брали: опіум- 1760000 чоловік; героїн – 0750000 чоловік [121]. Серед дорослого населення США пік вживання заборонених наркотичних речовин був відзначений на початку 1980-х рр. [187]. Зловживання наркотиками набуло там у цей час характер епідемії [155, 156]. Дані загальних опитувань населення Західної Європи показують, що в цей період у більшості західноєвропейських країн поширеність споживання наркотиків становила 5-10% [241]. До кінця 1980-х рр. в Японії налічувалося близько півмільйона наркоманів [11].
В кінці 1980-х-початку 1990-х рр. в США спостерігався спад вживання незаконних наркотичних речовин. Потім річне вживання знову стало збільшуватися [187]. У 1990-х рр. чисельність наркоманів в США склала 6% від усього населення [8]. За даними Національного дослідження зловживання наркотичними речовинами (National Household Survey on Drug Abuse, NHSDA), в 1993 р в США протягом житті вживали героїн 2300000 чоловік [187]. У 1995 р У США у віці 15 років пробували який-небудь наркотик 29% підлітків [235]. З героїном експериментували не менше 3% п’ятнадцятирічних американців [224]. У Канаді в кінці XX сторіччя героїн вживали близько 20 тис. Чоловік. Чисельність наркоманів в Латинській Америці, наприклад, в Колумбії, склала 12%, а в Перу і Болівії – 11% від усього населення цих країн [8, 211].
За даними Звіту Європейського моніторингового центру з ліків і лікарської залежності (EMCDDA, 1998), протягом життя використовували героїн від 1% до 2% дорослого населення Європи. Частота народження споживання наркотиків у містах Європи варіюється від 1,8 до 30 випадків на 1 тис. Населення у віці від 15 до 54 років в малих містах і від 3,5 до 14,1 випадки – у великих містах [201]. Частка непостійних споживачів наркотиків в Швейцарії в 1992 р у віковій групі 17-30-річних склала 21%, у віковій групі осіб 31 року – 45 років – 14% [200]. У 1990 р у ФРН (у старих її кордонах) на 70 млн жителів припадало (за оцінкою Німецького центру боротьби з наркотичною небезпекою) від 60 до 80 тис. Залежних від нелегальних наркотиків [191]. За іншими даними, до середини 1990-х рр. у ФРН налічувалося від одного до півтора мільйонів осіб, що споживають героїн [159]. Тоді ж в Італії проживало близько 300 тис. Наркоманів, що пристрастилися до героїну [52].
У США епідемія гашишизма була спровокована війною у В’єтнамі. Епідемія серед військовослужбовців перекинулася на американський континент, канабіс стала швидко поширюватися в школах і університетах країни. Наприкінці 1960-х рр. в США 15% школярів у віці від 10 до 15 років в компаніях курили марихуану. Особливо неблагополучним виявився штат Каліфорнія, де 43% учнів старших класів курили її регулярно. Свого піку епідемія досягла до кінця 1970-х рр. Дані опитувань випускників шкіл, які щорічно проводяться в США, показують, що в 1979 р частка школярів, пробували марихуану хоча б один раз у житті, становила 60,4%. Потім почався спад, і в 1992 р цей показник скоротився до 32,6%. Одночасно значно зменшилася кількість молодих американців, які курили марихуану щодня (з 10,7% до 2,0%). Плачевні результати, пов’язані з наслідками застосування цього наркотику, і посилення боротьби з наркоманією призвели до різкого зниження рівня споживання марихуани, особливо в порівнянні з піком, що спостерігався в 1979-1980 рр. Однак, за даними американських дослідників, в 1992 р близько 67 млн ​​американців хоч раз в житті вживали марихуану [248].
У Новому Південному Уельсі (Австралія) марихуану пробували 580 тис. Осіб, у тому числі 295 тис. Регулярно вживали її в 2000 р
У США Національним інститутом з профілактики зловживань лікарськими засобами (National Institution of Drag Abuse, NIDA) з 1975 р щорічно проводиться анкетування випускників державних і приватних шкіл для визначення поширеності вживання наркотичних речовин [248].
У 1994 р в Польщі, за різними оцінками, налічувалося від 10 тис. До 20 тис. Хворих на наркоманії. При цьому 90% хворих використовували внутрішньовенний спосіб введення наркотику.
У 1999 р в Україні загальна кількість наркоманів, взятих на облік медичними установами, досягло 83 тис. Осіб, з них 4 тис. – Це неповнолітні. Причому не менше 40% від цього числа проживали в трьох областях – Дніпропетровській, Донецькій, Одеській. Для порівняння зазначимо, що в 1958 р в наркологічних установах України було зареєстровано всього 450 морфіністів (інші форми наркоманій в післявоєнні роки практично були відсутні), а до початку перебудови на обліку перебувало 25 тис. Чоловік. Підрахунки за спеціальною методикою, запропонованої харківськими наркологами, дають більшу цифру – 260 тис. Активних споживачів опіатів, що дозволило дослідникам говорити про «справжньої хворобливості» по станом на 1997 р
Серед азіатських країн особливе місце займає Індія, на території якої, згідно міжнародної домовленості, проводиться опіум для офіційного продажу іншим державам в розмірах близько 678 тонн на рік. Споживачів героїну в Індії налічується не більше 1% від загальної чисельності населення. Серед жителів Таїланду і Бірми частка накоманов досягає 7% [8].
В останні роки споживання нелегальних наркотиків зазвичай починається раніше, ніж це відбувалося в 1980-х рр., Найбільш часто – в період між 13 і 17 роками. Численні дослідження показали, що лише невелика кількість людей пробують наркотики у віці старше 20 років [200]. У 1992 р у Великобританії у віці 15 років пробували будь-які наркотики 21% опитаних. При цьому кількість підлітків, що пробують наркотики, залишається стабільним вже протягом більше 20 років [199]. В огляді, опублікованому голландським Інститутом проблем алкоголізму та наркоманії в 1993 р, зазначалося, що споживання наркотиків серед голландських школярів у віці від 12 до 18 років зросла з 1984 р по 1992 р майже на 200% [52]. Гостро стоїть питання з розповсюдженням наркотиків у Скандинавських країнах, особливо в Норвегії [96].
Група Помпіду в Європі та Управління ООН з наркотиків і злочинності вельми стурбовані пошуком нових технологій та інструментів, які б дозволили адекватно оцінювати поширення зловживання наркотиками в Європі і в усьому світі [36, 54, 80, 96, 118, 141].
Ще на зорі XX століття І. С. Левітів передбачив роль Азії у поширенні наркотиків у світі і пророчо зобразив картину майбутнього Росії, пов’язаного з наркотиками. У 1909 р він писав: «У швидкому поширенні у нас наркотиків я бачу тільки симптоми прийдешнього впливу Азії на всю Європу. Росія, що стоїть аванпостом між Азією та Європою, та служить як би буфером для всіх інших європейських народів, повинна сильніше і раніше всіх відчути азіатський натиск … »[101, с. 23].

Посилання на основну публікацію