Гіпотеза

Людина творить в середовищі соціальної системи з відповідною структурою у формі систем зі зворотним зв’язком, за образом і подобою своєї системи [47], які забезпечують сталий розвивається стан людини і соціальної системи [24].
Соціальна система вивчається, управляється, розвивається з двох протилежних сторін: «згори донизу» і «знизу вгору». Як правило, це розвиток володіє протилежностями, з яких створено світ і завдяки яким він розвивається. Наприклад, робочий і інженер вивчають, управляють, розвивають фундамент соціальної системи, себе як людину у своїй конкретній реалізації як індивідуума, свій світ, своє облаштування життя і життєдіяльності, аж до захисту прав і свободи. Президент (командно-адміністративна підсистема) зобов’язаний розглядати в цілому сукупність індивідуумів, вирішувати проблеми облаштування системи.
Отже, соціальна система вивчається, управляється за допомогою енергетичних потоків «зверху» і «знизу».
I. Вплив «зверху вниз». Тут можливі наступні ситуації.
Енергія «зверху» Єв підсилює енергію Ен, створювану «внизу», і тоді породжується сумарна енергія ΕΣ (т. Е. ĖΣ> 0), яка не є проста сума.
Енергія «зверху» Єв нейтралізує Ен, і тоді ĖΣ = 0.
Енергія «зверху» Єв пригнічує Ен, і тоді ĖΣ <0.
II. Вплив «знизу вгору».
Енергія «знизу» Ен підсилює енергію, створювану «зверху» Єв, і тоді> 0.
Енергія «знизу» Ен нейтралізує Єв, і тоді ĖΣ = 0.
Енергія «знизу» Ен пригнічує Єв, і тоді ĖΣ <0.
Якщо людина прагне до популярності, то частину своєї інтелектуальної енергії Е він повинен віддати на реалізацію цієї мети. Добре, якщо ця частина невелика, і тоді творчість триває. Але, як правило, особливо, коли творчість нестандартне, необхідно витратити енергію на доказ своєї правоти, а часом потрібно довести, що ти розумніший того, від кого залежить рішення про визнання твоїх робіт. А це, погодьтеся, непроста робота і часто неможлива. Добре, якщо у вас є досвід переконання. А якщо немає? Якщо ви аеродинамік і з’явилися з новою ідеєю в якомусь спеціалізованому інституті і, більше того, не взяли в співавтори потрібну людину звідти, тоді, найімовірніше, ваша ідея буде закопана, похована. Чи потрібно говорити, що це погано? Ні. Чи потрібно говорити, що в цьому є деяка користь? Так. Не всяка ідея відразу повинна бути прийнята. У процесі боротьби за свою ідею автор багато розмірковує і осмислює, перебудовується. Однак часто ідея вмирає разом з автором, і від цього втрачає наука – це її ризик. Перший ризик – коли правильна думка відкидається; другий – коли приймається неправильна думка. Як показує досвід, цей ризик тимчасовий, тому що ідеї, як правило, «воскресають», але ризик великий, бо про багатьох втрачених ідеях ми можемо тільки здогадуватися.
Наукові помилки, яких припускаються людиною в процесі наукової роботи, залежать як від соціального середовища, в тому числі державно-управлінської системи, так і від навколишнього його природного середовища. Так, з історії відомо, що людина може адаптуватися до рабства, але при цьому реагує на нього зниженням своїх інтелектуальних і моральних якостей, віддачею своїх енергій. Людина може адаптуватися до тоталітарної системи управління, але при цьому перестає говорити правду, говорить і налаштовує свої думки на потрібне або дозволений мислення. При цьому в умовах культури, просякнуту загальним недовірою і ворожістю, людина адаптується ціною ослаблення енергій творчості або його безплідністю.
Нацизм і сталінізм знищили філософію і піддали реставрації духовне життя народу шляхом знищення прагнень людини до розумової діяльності. Були піддані терору трансцендентальне «Я», самосвідомість, що філософія прагнула вивчати, починаючи з Сократа. Поза «зони ув’язнення» суб’єкт, цілі життєдіяльності якого повністю диктувалися державою, втрачав відповідальність за себе: «Я єсмь, але я не володію собою». Те, що сталінізм залишав людині «на волі», було безпосередньо пов’язане з виробленої ним експропріацією об’єктивного «Я»; не було і інституту особистої власності. Якщо я ізольований від суспільства, мене більш немає для світу, моє «Я» відсутня в ньому. При цьому «Я» розчинено в гомогенному «Ми» табірного колективу. У психічному плані ліквідація рефлектирующего «Я» відбувалася в результаті того, що воно примушує до безпорадності.
Людина може адаптуватися майже до будь-якої культурної та політико-правовій системі, але в тій мірі, в якій ця система суперечить його природі, у нього розвиваються ментальні й емоційні порушення, що призводять до бунту, що обумовлюють його втрати, що пов’язано не тільки з людським, але і з науковим ризиком.
Людська еволюція обумовлена ​​людської адаптованість та існуючими незруйновними властивостями природи людини, які змушують його ніколи не припиняти пошук умов, більш відповідних його внутрішнім духовним і душевним потребам. Процесом наукової роботи людини рухає чеснота, спрямована на активне використання людиною своїх здібностей. Силою або безсиллям характеризуються всі людські прояви, особливо в науці, де розумова праця надзвичайно важкий, де результати праці важкопрогнозованими. Як правило, приплив енергії супроводжує розквіту творчості, робить людину щасливою, в той час як безсилля характеризується депресією.
Трагедія людини почасти в тім, що розвинене «Я» ніколи не буває повним, навіть за найкращих умов реалізується тільки частина людських можливостей. Людина завжди вмирає перш, ніж встигає повністю реалізуватися. Ні наука, ні задоволення, ні влада, ні навіть краса не дають відповіді на головне питання про сенс життя, який полягає в плідної діяльності, ідентичною благу і спрямованої на формування ноосфери, де б і в якій області людина не знаходився. При цьому людський принцип «Будь самим собою» реалізується в повну силу. Плідна мислення – одна з властивостей наукового мислення.

Посилання на основну публікацію