Чому сіль називають кам’яною?

Для того щоб відповісти на це питання, треба знати, як утворюються поклади солі в земній корі. Вчені вважають, що в тих місцях, де відкривають родовища солі, колись давним-давно були солоні озера, такі, як Каспійське або Аральське. Солі в них було так багато, що вона поступово осідала на дно і утворювала там цілі соляні пласти. Такі ж соляні пласти утворювалися і на дні колишніх морів. Потім, як це не раз бувало в історії розвитку Землі, озеро зникало, море відступало в інші западини, а що залишилися соляні пласти зверху засипалися піском і землею. Відомо також, що земна кора постійно переміщається, утворюються все нові і нові гори і западини. Над сольовими пластами теж поступово утворювалися гірські породи. Вони тиснули своєю вагою на сіль, та все більше і більше ущільнювалася і ставала твердою і важкою, як камінь. Тому сіль і називають кам’яною.

Сіль, як і інші корисні копалини, добувають через шахти, в яких прориваються підземні коридори. Її відколюють від пластів цілими брилами, а розсипчастою вона стає вже після того, як на фабриках її очистять і ізмельчат в порошок. Деякі люди воліють сіль велику і навіть не дуже білу, вважаючи, що така сіль корисніше, хоча для людського організму необхідна і корисна будь сіль – і велика, і дрібна. Без солі людський організм не може розвиватися нормально, і якщо постійно їсти їжу без солі, то можна захворіти. Лісники завжди розкладають у лісах великі шматки кам’яної солі, щоб звірі могли полизати її: адже і їм теж необхідна сіль для нормального розвитку. А в диких місцях звірі знаходять сіль самі, оскільки її поклади нерідко розташовані біля самої поверхні землі.

Посилання на основну публікацію