Чому «арабські» цифри насправді «індійські»?

У найдавніші часи числа позначалися паличками. Одна паличка зображувала одиницю, дві палички – двійку і т. Д. Такими були перші цифри. Вони збереглися і зараз в «римських цифрах». Давньоримської системою ми користуємося зараз для позначення ювілейних дат, глав в книгах і т. Д.

Для зображення великих чисел цей спосіб був непридатний, тому люди придумали значки для чисел 5, 10 та інших. У різних народів позначення чисел було різним. Відрізнялися також і системи нумерації – способи з’єднання цифр для зображення великих чисел.

З незапам’ятних часів в Греції відома аттическая нумерація. Числа 1, 2, 3, 4 позначали рисками; а 5, 10, 100, 1000 і 10000 писали початковими буквами відповідних слів. Решта числа представляли собою комбінації цих знаків.

У III столітті до нашої ери на зміну аттической нумерації прийшла ионийская. У ній числа від 1 до 10 позначалися першими десятьма буквами алфавіту, від 10 до 90 – наступними дев’ятьма літерами, від 100 до 900 – останніми дев’ятьма літерами. Числа 1000, 2000 і т. Д. Являли собою відповідні букви з додаванням спеціального значка збоку. Над цифрами писали горизонтальні рисочки, щоб відрізняти їх від букв. Схожу алфавітну нумерацію мали древні іудеї, араби та інші народи.

Слов’яни для запису чисел також користувалися абеткою. Але у одних слов’янських народів порядок цифр відповідав порядку слов’янського алфавіту, а в інших (в тому числі і у російських) цифри позначалися лише тими буквами, які є в грецькому алфавіті. Над такою цифрою ставилося спеціальний значок ( “Титло”). У Росії слов’янська нумерація збереглася до XVIII століття. За Петра I її змінила звична нам так звана «арабська». Слов’янська нумерація збереглася в богослужбових книгах.

В даний час ми користуємося цифрами, які з’явилися в Індії. Колись вони мали вигляд початкових букв відповідних слів на давньоіндійському мовою – санскриті (алфавіт «деванагари»).

Найважливішим кроком у розвитку цифрової системи стало введення особливого знака – прототипу нашого нуля. Він представляв собою жирну крапку або гурток. Це дозволило обмежитися невеликою кількістю знаків. Нумерація «деванагари» перетворилася в десяткову помісну систему. Як і коли це сталося – невідомо. Але вже в VIII столітті ця система проникла в інші країни: Індокитай, Китай, Тибет, Іран, Середню Азію. На початку IX століття Мухаммед з Хорезма поширив індійську нумерацію в арабських країнах.

В Європу ці цифри потрапили в XII столітті і до XVI століття, завдяки своїй універсальності, повністю там утвердилися. Так як до європейців система «деванагари» прийшла від арабів, то вони і назвали її «арабської». Це історично невірне назва зберігається до цих пір.

Посилання на основну публікацію