Чим відрізняються дієприкметники дійсні від дієприкметників пасивних?

У мові звичайним є поділ слів на групи за якимись ознаками. Це має відношення і до дієприкметникам. Дізнаємося, як класифікується така лексика, а точніше, з’ясуємо, чим відрізняються дієприкметники дійсні від дієприкметників пасивних.

Дієприкметники є свого роду співтовариством двох самостійних частин мови. Адже слова цієї категорії утворюються від дієслів, а дізнатися їх можна з питань прикметників. Приклад: який? – Грає, походить від грати. Граматичні ознаки причастя також запозичує від двох згаданих частин мови. Правда, майбутнього часу у нього, на відміну від дієслова, ніколи не буває.

Різниця між дієприкметниками дійсними і дієприкметниками пасивними

Визначити, до якого з двох розрядів відноситься те чи інше слово, часом буває непросто. Однак слід пам’ятати, що відмінність дієприкметників дійсних від дієприкметників пасивних складається, перш за все, в їх значенні. В першу групу входить лексика, що виражає активність будь-якого предмета. Дійсні дієприкметники є в наступних прикладах: поїзд, що прибував; летять журавлі; діти, які написали лист. У цих поєднаннях видно, що дія виходить від когось / чогось.

Пасивні дієприкметники, в свою чергу, завжди показують, що предмет пасивний, але відчуває вплив ззовні. Відповідні приклади: розсипані намиста; підшитий комір; диктант, що перевірявся учителем. У них можна знайти предмет, який піддається якомусь впливу.

Після дійсного дієприкметника можна поставити питання «хто?», А потім додати відповідь у вигляді слова в називному відмінку. Наприклад: малює – хто? – Хлопчик. Після пасивного дієприкметника логічно запитати «ким?», А відповідь напрошується в формі орудного відмінка: куплений – ким? – Батьками. Примітно також, що слова обох груп можуть мати повну форму, але тільки пасивні дієприкметники утворюють ще й коротку: підготовлений – підготовлений.

Побачити, в чому різниця між дієприкметниками дійсними і дієприкметниками пасивні, можна, і звернувши увагу на їх будова. Визначальною морфемой тут є суфікс. Найпростіше запам’ятати, що у дійсних дієприкметників в ньому є шиплячий звук (ш або щ). Тим часом у пасивних у всіх суффиксах, крім т-, міститься «н» або «м».

Посилання на основну публікацію