Чим відрізняється звільнення за власним бажанням від звільнення за угодою?

Трудовий кодекс України передбачає 2 схожих механізму звільнення найманого працівника підприємства – за власним бажанням, а також за згодою сторін. У чому їх специфіка? Чим відрізняється звільнення за власним бажанням від звільнення за угодою сторін?

У чому специфіка звільнення за власним бажанням?
Цей правовий механізм передбачає розірвання договору з ініціативи працівника, який становить заяву про своє бажання звільнитися. Обов’язково – без будь-яких вказівок і побажань з боку роботодавця, цілком добровільно. Якщо з’ясується, що заява, що відбиває бажання звільнитися, працівник все ж становив з примусу, звільнення може бути згодом визнано Трудінспекціей або судом незаконним.

Розглянутий механізм звільнення регулюється положеннями статті ТК України. Відповідно до її положень:

  • працівник повинен попередити свою фірму про плани звільнитися за 2 тижні до припинення роботи (в той час як фірма має право скоротити цей термін);
  • в разі якщо фахівець звільняється внаслідок того, що об’єктивно не може продовжувати роботу, а також в тих випадках, коли роботодавець допускав порушення законів у сфері праці, – термін розірвання договору визначає співробітник;
  • направив заяву про анулювання контракту за власним бажанням працівник має право відкликати документ, поки не пройшли 2 тижні або ж інший встановлений термін і якщо до моменту анулювання заяви фірма не найняла іншого працівника;
  • трудові правовідносини між співробітником, який написав заяву за власним бажанням, і фірмою-роботодавцем можуть бути продовжені, якщо контракт після закінчення 2 тижнів або іншого визначеного терміну не буде фактично розірвано.

У чому специфіка звільнення за угодою сторін?
Розглянутий механізм допускає ініціювання звільнення як працівником, так і фірмою-роботодавцем. Дана процедура регулюється нормами ТК України. Відповідно до них звільнення по даній схемі можливо в будь-який момент часу. Важливо, щоб домовленість про припинення правовідносин між співробітником і роботодавцем була оформлена в письмовому вигляді. В угоді має бути однозначно зафіксовано той факт, що звільнення фахівця обумовлено взаємною згодою кожної зі сторін правовідносин.

Реквізити письмової угоди про розірвання контракту можуть бути вказані в наказі про анулювання контракту в якості підстави для складання даного наказу. У письмовій угоді мають бути визначені дата звільнення фахівця, посилання на регулюючу статтю ТК України і інші умови розірвання контракту.

Одного разу складена угода про припинення трудових правовідносин можна анулювати тільки в тому випадку, якщо це схвалять, знову ж таки, обидві сторони – як співробітник, так і роботодавець.

Різниця між звільненням за власним бажанням і звільненням за угодою сторін
Головна відмінність звільнення за власним бажанням від звільнення за угодою сторін полягає в тому, що в першому випадку ініціатором анулювання контракту може бути тільки працівник, у другому – їм може бути також фірма-роботодавець. Розглянуті механізми регулюються різними статтями ТК України.

Підстава для припинення контракту за власним бажанням працівника – складене ним заяву. При розірванні договору за другою схемою обома сторонами трудових правовідносин підписується документ, який підтверджує наміри кожної.

Співробітник, який направив своєму роботодавцю заяву (в рамках першого механізму), має право відкликати дане джерело або зовсім – за певних умов – не скористатися правом на розірвання контракту після закінчення 2 тижнів чи іншого терміну, який потрібно відпрацьовувати. У свою чергу, письмова угода про припинення трудових відносин може бути анульовано, тільки якщо цього побажають обидві сторони, які підписали документ.

Посилання на основну публікацію