Чим відрізняється відгук від заперечення?

У відповідь на судовий позов відповідач може надати відгук або заперечення. Що вони собою являють? Чим відрізняється відгук від заперечення?

Що являє собою відгук?
В даному випадку термін «відгук» має пряме відношення до арбітражно-процесуального законодавства України. В чому це виражається?

Відповідно до статті України відгук – це документ, який в обов’язковому порядку направляється відповідачем в суд, куди надійшла заява від позивача. Суб’єктами арбітражних процесів найчастіше є комерційні підприємства. АПК України також містить норми, за якими відгук може бути направлений в арбітражний суд не тільки відповідачем, а й іншими зацікавленими учасниками спору.

У відгуку вказуються заперечення за вимогами, відбитим в арбітражному позові. У ряді випадків до розглянутого документа додаються додаткові джерела з метою обґрунтування заперечень.

Відгук необхідно направити в суд в термін, достатній з точки зору наявності у одержують його сторін часу на ознайомлення з документом або ж призначений судом в ухвалі про прийняття позову до провадження в арбітражі.

Якщо відповідач не надішле відгук в суд вчасно, то арбітраж буде вправі провести слухання виходячи з наявних доказів. Якщо розгляд спору без відкликання буде неможливим, суд може встановити новий строк для надання відповідного документа відповідачем. При цьому арбітраж може зобов’язати відповідача компенсувати судові витрати, що виникли в зв’язку з відсутністю відкликання.

Розглянутий документ повинен містити:

  • відомості про позивача (якщо це фізособа – то його ПІБ, якщо це фірма – назва, і, відповідно, адреса проживання або місце розташування офісу);
  • відомості про відповідача (якщо це фізособа – ПІБ, адреса проживання, дата народження, місце роботи, якщо це фірма – найменування, місце розташування офісу);
  • конкретні заперечення по доводам, що відображає сутність позовних вимог (обов’язково – із зазначенням норм права, закріплених на рівні тих чи інших законів, а також з перерахуванням доказів в обґрунтування позиції відповідача);
  • перелік доданих документів.

Підписується відгук особисто відповідачем або ж його представником. У другому випадку до відкликання повинна додаватися довіреність або інший джерело, який засвідчує повноваження представника.

Що являє собою заперечення?
Термін «заперечення» в даному випадку має відношення до цивільно-процесуального законодавства України. В чому це виражається?

Поняття «заперечення» як правового акта закріплено в статті  ЦПК України. Тобто застосовується воно не в арбітражних, а в цивільних спорах – в яких можуть брати участь не тільки фірми, але також і фізособи.

Відповідно до статті ЦПК України відповідач в суді право надати в письмовій формі свої заперечення щодо доводів, відображених в позовній вимозі. Зобов’язання щодо надання заперечення, таким чином, ЦПК України для відповідача не встановлює. Хоча, звичайно, це в інтересах опонента позивача.

Законодавством не встановлено будь-яких вимог до структури заперечення. В принципі, вона може бути ідентичною тій структурі, яка відповідає відкликанню. На практиці заперечення найчастіше складається якраз таки за схемою, встановленої для першого документа – розглянутого нами вище в статті.

Різниця між відкликанням і запереченням
Головна відмінність відкликання від заперечення в тому, що перший документ застосовується в арбітражних спорах, другий – в цивільних.

Є певні нюанси застосування даних термінів в різних контекстах. Так, «відгук» з точки зору законодавства про арбітражних спорах – це документ, в якому містяться заперечення. У цьому сенсі другий термін – «заперечення» – відображає предмет відкликання. У свою чергу, «заперечення» з точки зору законодавства про громадянські суперечках – це письмовий документ, який на практиці частіше за все буває представлений в форматі відкликання.

Таким чином, у багатьох контекстах терміни «заперечення» і «відгук» взаємозамінні. Але буде некоректним називати «запереченням» арбітражний відгук – як документ. У свою чергу, цивільно-процесуальне «заперечення» цілком може бути відкликанням, оскільки ЦПК України не визначає його як окремий документ, а тільки лише вказує на його письмову форму.

Посилання на основну публікацію