Чим відрізняється мова від промови

Складність визначення понять мова і мовлення полягає в тому, що мова відносять до філософської категорії, а мова – до лінгвістичної. Такий підхід відображає тільки векторне напрямок наукових дискусій, мета яких – знайти загальнотеоретичний принцип дослідження мовних процесів та їх реалізації в мовній діяльності людини.

Виходячи з обгрунтованих видатними дослідниками мови Ф. де Соссюром, А. Потебнею, Н. Арутюновим, В. Звегінцева характеристик мови і мови можна виділити кілька важливих аспектів, що дозволяють наблизитися до відповіді на питання про їх відмінностях.

Мова є універсальною знаковою системою, що поєднує лексичну і граматичну складові з динамічною структурою. Це загальне лінгвокультурного явище, яке проявляється в індивідуальній мовної діяльності кожної людини.

Купуючи навички мовлення, ми підсвідомо використовуємо вже існуючу, готову матрицю побудови фраз, освіти словоформ, їх сполучуваності, засвоюємо лексичне значення слів, їх образний зміст і мінливість. Мова дозволяє конкретизувати узагальнений досвід вираження думки, що полягає в національній мові.

Мова виникає і розвивається в соціальному середовищі, він невіддільний від таких понять, як народ і нація. Але соціальна природа мови набуває форму мови тільки за умови спілкування окремих людей. Індивідуальне начало завжди відображає певний рівень колективної свідомості, яке сприймає мову як засіб вираження думок, почуттів, емоцій і станів.

Мова підпорядкований суворим лінгвістичним закономірностям, стійкий і існує як складне ненарушаемое конструктивне єдність. Мова мінлива і рухлива; ці властивості виявляються в діалектах, говірках, говірками, в особливостях мовної діяльності кожного окремо взятого носія мови. Живі процеси мови доповнюють мову вдосконаленими формами відображення дійсності. Вони стають мовними тільки в тому випадку, якщо виправдані колективним досвідом і підтверджені часом.

Мова нейтральний: до нього незастосовні характеристики емоційної виразності, звучності, темпу, інтонації. Мова експресивна і емоційно забарвлена. Мова – свого роду формула, застосовна в будь-якому мовному акті. Але жива мова постійно порушує її строгість і статичність, хоча в цілому зберігає зміст.

Мова – це норма, яка не залежить від того, як її засвоює окремо говорить людина. Мова – своєрідна інтерпретація цієї норми, тісно пов’язана з соціокультурними факторами і особистісними особливостями учасників словесного спілкування.

Мова існує як специфічна система накопичення і передачі інформації, а мова дозволяє її використовувати. Основні функції мови – комунікативна та пізнавальна. Але інформація, яку ми отримуємо у вигляді текстів чи мовного потоку, конкретизується в нашій свідомості завдяки мові як диференціюються і систематизує механізму.

Мова індивідуальна, конкретна, обмежена тимчасовими рамками. Мова характеризується узагальненістю і не має хронології. Мова може звучати і існує в письмовій формі. Мова неможливо зафіксувати в звуці або на листі.

різниця між мовою і мовою полягає в наступному:
Мова, на відміну від індивідуальної мови, універсальний.
У промові виражається особистісне начало, а мову соціальний по суті.
Мова відрізняється рухливістю і варіативністю. Мові властиві консервативність і статичність.
Йдеться виконує комунікативні та когнітивні функції. Мова виступає в ролі систематизує та регулюючого мовну діяльність механізму.

Посилання на основну публікацію