Чим відрізняється глобальна мережа від локальної?

У 2016 році кожна друга людина в світі користувалася Інтернетом: з 7,34 млрд жителів 3,67 млрд мали доступ до глобальної мережі. В Україні цей процент складає близько 70% населення, і масштаб може тільки збільшуватися, правда, за рахунок зростання рівня комп’ютерної грамотності старшого покоління (від 50 років). 97% українських громадян молодого віку регулярно підключаються до Інтернету і стали забувати, чим відрізняється глобальна мережа від локальної і як використовується остання.

Глобальна обчислювальна мережа (WAN) включає безліч вузлів і охоплює необмежену кількість територій (зазвичай говорять про всю планету). Практично для всіх користувачів ПК єдиною такою мережею є Інтернет.

Локальна обчислювальна мережа (LAN) об’єднує кілька комп’ютерів всередині однієї або декількох організацій або територіальних зон на невеликій відстані один від одного. Виняток становить мережа орбітальних станцій – там відстань може досягати декількох тисяч кілометрів.

Розквіт домашніх локальних мереж в Україні припав на роки дорогого доступу до WAN по телефонних лініях зв’язку (модеми 56 Кбіт/с – пам’ятаєте?). Сьогодні так знущаються над користувачем тільки мобільні оператори, якщо він перевищив ліміт трафіку. Правда, контент в Інтернеті був істотно «легше», та й було його набагато менше. Домашніх комп’ютерів з’явилося вже багато, тому їх об’єднували в локальні мережі фізично, використовуючи кабель. Кілька сусідніх багатоквартирних будинків об’єднувались в «локалки», і їх жителі могли спілкуватися, обмінюватися файлами і грати безперешкодно і безкоштовно.

Нинішній відносно дешевий доступ в Інтернет і практично повне охоплення міської забудови провайдерами зробили провідні локальні домашні мережі іграшкою для гиків. Бездротові же живуть зазвичай в стінах однієї квартири і служать для швидкого обміну файлами між пристроями, яких у будь-якої людини сьогодні багато: ПК, ноутбук, телевізор, смартфон, планшет і т.д.

Корпоративні ж локальні мережі, створені для зв’язку всередині певної організації і обмежені територіально, використовуються не менш активно. В першу чергу вони забезпечують безпеку інформації, оптимізують управління і допомагають автоматизації виробництва.

Різниця між глобальною і локальною мережею

Основна відмінність глобальної мережі від локальної, як видно вже з термінології, – в територіальній протяжності. LAN завжди обмежена, хоча їх можна значно розширювати, WAN ж забезпечує доступ одного вузла до іншого незалежно від їх місця розташування.

Відносно невеликі масштаби локальних мереж дозволяють використовувати для їх побудови якісні кабелі, що гарантують високу швидкість передачі даних. Глобальна мережа теж грунтується на оптоволокні, але на набагато меншій кількості дільниць. Десь доводиться застосовувати вже прокладені телефонні лінії, десь – бездротові технології. Ризик втрати в WAN через це вище, тому для захисту використовуються інші методи передачі даних. Швидкість доставки пакета в локальній мережі може бути в сотні разів більше, ніж в глобальній.

Кількість вузлів в локальній мережі жорстко обмежена, а сама мережа має певну топологію. Глобальна мережа, в тому числі Інтернет, число користувачів не регулює. І в тій і в іншій кожен пристрій отримує власний унікальний IP-адресу. В LAN він називається приватним і має вигляд:

  • 10.0.0.0 – 10.255.255.255;
  • 172.16.0.0 – 172.31.255.255;
  • 192.168.0.0 – 192.168.255.255;
  • в мережах IPv6 – fc00 ::/7.

Всі інші IP-адреси – зовнішні, які присвоюються пристрою для доступу в Інтернет. Їх призначає провайдер, іноді для декількох клієнтів.

Функціональні можливості LAN включають не тільки обмін даними, але і управління інфраструктурою об’єкта: друк, факсимільні і текстові повідомлення, доступ до баз даних. У глобальній мережі відбувається тільки передача пакетів.

У чому різниця між глобальної і локальної мережею з економічної точки зору? Підключення до WAN дешевше, ніж побудова власної, особливо масштабною, LAN. Домашній варіант малої локальної мережі потребують лише витрат на кабелі та можливий апгрейд вузлів, тоді як за доступ в Інтернет доведеться платити провайдерам. Зате вони самі обслуговують своє обладнання. У той же час будь-яка місцева мережа належить комусь:

  • сусідові;
  • групі сусідів;
  • підприємству;
  • бібліотеці;
  • міській адміністрації.

Відповідно, власник може встановлювати свої правила. Глобальна мережа – проект загальнодоступний, не має господарів в принципі, і в її створенні, розширенні, управлінні бере участь кожен вузол на рівних правах.

Варто згадати про те, що кордони між локальними і глобальними мережами згладжуються за рахунок комбінованого їх використання. Сучасна стандартна схема така: один пристрій отримує доступ до Інтернету (часто це роутер) і роздає його на інші пристрої, об’єднані в локальну мережу. Це дозволяє користуватися перевагами «локалки» в процесі обміну файлами.

Посилання на основну публікацію