Чим відрізняється донський сфінкс від канадського?

Далеко не всі люди віддають перевагу пухнастим і шалено милим «плюшевим» кішечки. Адже деякі страждають алергією і не можуть дозволити собі тримати в квартирі волохатого вихованця. Інші тяжіють до екзотики і прагнуть завести незвичайного чотириногого друга. Треті ж, одного разу поспілкувавшись зі сфінксами, починають виявляти до них ніжні почуття. Неважливо, що штовхає любителів тварин на придбання лисих котів, куди більш значущим є питання вибору підходящої породи. У даній статті ми розглянемо, чим відрізняється донський сфінкс від канадського.

Донський сфінкс – порівняно молода російська порода безшерстих кішок. Тварини відрізняються незвичайним зовнішнім виглядом. Їх мускулисте тіло вкрите ніжною шовковистою шкірою, на виразно окресленої мордочці виділяються великі мигдалеподібні очі. Мініатюрна головка доповнена великими вухами, що стирчать. Унікальність породи полягає в тому, що далеко не всі її представники є абсолютно безшерстими. Кошенята деяких видів мають виражений волосяним покривом, який часто втрачають з віком. Перша лиса малятко, яка виступає засновницею породи, народилася в Ростові-на-Дону в 1990 році. Багаторічна племінна робота заводчиця принесла свої плоди. У 1996 році відбулася офіційна реєстрація породи, з часом завоювала популярність у всьому світі.

 

Донські сфінкси мають веселий і грайливий характер. Це дуже доброзичливі тварини, які легко уживаються з дітьми і різними представниками світу фауни, будь то собака або кролик. Кішкам даної породи не притаманні злопам’ятність і мстивість. Вони обожнюють свого господаря, часом проявляючи зайву нав’язливість. При цьому донські сфінкси залишаються досить незалежними і непокірними вихованцями, що ставлять себе на один щабель з людиною.

Канадський сфінкс – порода лисих котів, що зародилася в 1966 році в Північній Америці. Сталося це зовсім випадково. Звичайна гладкошерстная вихованка з канадського містечка Онтаріо принесла своїм господарям кошенят, один з яких виявився абсолютно лисим. Причина втрати волосяного покриву так і залишилася нез’ясованою. Основною версією виступають поодинокі природні мутації, які згодом стали зберігатися і підтримуватися за допомогою схрещування з гладкошерстими кішками.

Тіло канадського сфінкса міцне і мускулисте, голова – середньої величини з чітко окресленою мордою і стирчать вухами, очі – великі і овальні. Якщо провести рукою по ніжній гладку шкіру кішки, можна відчути присутність невеликого гармата, практично непомітного оці. Тварина має довгий лисий хвіст, часом закінчується акуратною «пензликом», як у лева. Скручений в бублик, він практично завжди притиснутий до тіла. За характером канадські сфінкси є дуже миролюбними і відданими тваринами. Вони з легкістю уживаються з іншими вихованцями, а також відрізняються своїми цілительськими здібностями. Ця горда кішка ніколи не буде просити подачок у господаря, їй куди простіше непомітно поцупити ласий шматочок зі столу.

Різниця між донським і канадським сфінксами
Почнемо, мабуть, з походження порід. Донський сфінкс був виведений в Росії і офіційно зареєстрований в 1996 році. Дана порода є порівняно молодою і тільки знаходиться на шляху свого становлення. Тоді як канадські сфінкси мають півстолітній історією. Їхня батьківщина – Північна Америка. Ген безшерстості у дончаків є домінантним. При схрещуванні з гладкими породами не виключено лисе потомство. У канадців ген безшерстості не домінує (є рецесивним).

Тепер поговоримо про зовнішні особливості кішок. Головна відмінність донського сфінкса від канадського полягає в тому, що тіло останнього не буває абсолютно лисим. Воно покрито практично непомітним оку легким пушком. Тоді як донські сфінкси діляться на три види. Тіло голорожденних кішок повністю позбавлене вовни. Велюрові представники породи мають волосяним покровом довжиною до 3 мм. А ось донські сфінкси виду браш покриті жорсткої завитої шерстю.

Особливу увагу слід приділити голові тварин. Череп донського сфінкса має клиноподібну форму, на морді чітко виділяються вилиці, лоб помітно скошений. Можуть бути присутніми вібриси – жорсткі завиті вуса. Череп канадського сфінкса трохи заокруглений, вилиці виражені не так чітко, перехід від чола до носа простежується добре. Вуса повністю відсутні. Очі донського сфінкса – мигдалеподібні, розкосі, середнього розміру. У канадців вони великі і округлі.

Що ж стосується статури, то у представників вітчизняної породи воно більш щільне. Груди кішок добре розвинена, м’язи виражені, лапи мають середню довжину. Тварина стрибає не дуже далеко. Його хвіст прямий, сильний і гнучкий. Канадські сфінкси виглядають набагато більш витонченими. У них тонка кістка і довгі лапи, завдяки яким кішки є відмінними стрибунами. Хвіст тваринного звужується до кінця і може мати невелику «пензлик». Також у канадців спостерігається велика кількість складок на шиї і в пахвових западинах, чого не скажеш про Дончак.

Не можна не згадати про характер вихованців. Донські сфінкси вважаються більш лагідними, поступливими і цікавими тваринами. Вони відрізняються міцним здоров’ям і гарною витривалістю. Тоді як канадцям властива деяка замкнутість і різкість. Больовий поріг у них на порядок нижче, а здоров’я часом залишає бажати кращого.

Посилання на основну публікацію