Чим відрізняється домен від робочої групи?

У структурі комп’ютерних мереж можуть бути присутніми домени і робочі групи. Що вони собою являють? Чим відрізняється домен від робочої групи?

Що являє собою домен?
Під доменом прийнято розуміти досить велику групу комп’ютерів, об’єднаних в одну мережу або за допомогою декількох пов’язаних ЛВС, а також мають доступ до широкого спектру різних ресурсів і мережевих інтерфейсів (дозволяють організовувати обмін файлами, потоками, масивами, реалізовувати спільний доступ до них).

Основні особливості доменів наступні:

  • в структурі доменів передбачені виділені сервери, що виконують основні обчислювальні функції і призначені для управління ресурсами мережі;
  • управління настройками доступу комп’ютерів в ті чи інші ділянки мережі, що входять в домен, може здійснюватися централізовано – з допомогою серверів;
  • користувач, який має логін, який прив’язаний до домену (або права доступу), може підключатися до мережі з будь-якого ПК, що взаємодіє з відповідним доменом.

У складі домену може бути величезна кількість комп’ютерів – звичайна справа, якщо їх тисячі. При цьому окремі їх групи можуть ставитися до різних ЛВС, і, незважаючи на це, домен буде функціональним.

Сервери, які є провідними вузлами доменів, як правило, істотно більш продуктивні, ніж середній ПК, що підключається до домену. На них може бути проінстальована кожна з тих операційних систем, які є оптимальними для вирішення конкретних завдань, поставлених власником домену, – і вона може істотно відрізнятися від тієї, що встановлена на ПК, які не є серверами.

При використанні стандартів VPN і аналогічних їм до доменів, який формується локально, можуть підключатися користувачі фактично з будь-яких інших мереж, які фізично мають доступ до відповідних ресурсів. За цим принципом працює інтернет – коли велика кількість ПК, розміщених в різних країнах світу, може, підключившись до конкретного домену, отримувати різні ресурси від нього.

Що являє собою робочу групу?
Під робочою групою прийнято розуміти відносно невелику за масштабами комп’ютерну мережу, створювану головним чином з метою забезпечення спільного доступу входять до неї ПК до різних файлів (проте при цьому зберігається принципова можливість і для обміну відповідними файлами).

Для робочих груп характерні такі ознаки:

  • всі ПК, включені в робочу групу, об’єднані в рамках найчастіше точок доступу (в ній немає виділених серверів, а також, як правило, відсутня можливість за допомогою одного ПК управляти ключовими ресурсами інших комп’ютерів або мережі в цілому);
  • доступ в відповідну мережу можливий зазвичай тільки за умови, що операційна система ПК буде завантажена з певного логіна (облікового запису користувача), для якого даний доступ відкритий і налаштований.

Розмір робочої групи зазвичай не перевищує кількох десятків ПК. Важливо, щоб всі вони були об’єднані в рамках загальної ЛВС або ж підмережі – щоб відповідна інфраструктура була в достатній мірі стійкою.

Різниця між доменом і робочою групою
Головна відмінність домену від робочої групи полягає в тому, яким чином в мережевій інфраструктурі першого і другого типу реалізується управління ресурсами. Так, для домашніх мереж, де не передбачається особливо інтенсивного обміну даними, характерно використання робочих груп. У корпоративних (для яких подібні завдання властиві) задіюються, як правило, домени. Взаємодія комп’ютерів в масштабних мережах – таких як інтернет – здійснюється практично завжди з використанням доменів.

Робочу групу, як правило, сформувати набагато простіше, ніж домен. Інтерфейси сучасних операційних систем дозволяють вирішити це завдання навіть недосвідченому користувачу. Все, що потрібно зробити, – з’єднати ПК фізично за допомогою кабелю або комутатора (як варіант – в бездротовому режимі, через Wi-Fi), а також здійснити налаштування мережевої інфраструктури за допомогою вбудованих програмних засобів операційної системи.

Створення домену – зазвичай більш складна процедура. Вона передбачає, перш за все, наявність серверів з достатньою продуктивністю, їх детальну настройку, можливо – інсталяцію підходящої мережної операційної системи. Потрібно буде також реалізувати в інфраструктурі домену функцію перевірки автентичності прав тих користувачів, які підключаються до мережі.

Безпека комп’ютерів, що входять до робочої групи, як правило, реалізується за допомогою установки на кожному з них антивірусного ПО і інших допоміжних програм. У випадку з доменом безпеку ПК може бути реалізована також за допомогою інсталяції внутрішньомережевих інтерфейсів, що дозволяють здійснювати моніторинг різних загроз і не допускати їх поширення по мережі.

Домени зазвичай істотно простіше масштабувати, забезпечуючи підключення до них все більшої кількості нових користувачів (в тому числі що знаходяться за межами локальної мережі, в якій розташований основний сервер домену, як варіант – через інтернет). Все, що потрібно, – повідомити новим користувачам відомості, необхідні для авторизації в домені, або налаштувати його сервера так, щоб вони розпізнавали і підключали ті чи інші групи користувачів автоматично.

У свою чергу, додавання нового користувача в робочу групу – як правило, більш трудомістка процедура. Може знадобитися налаштовувати кожен з підключаються комп’ютерів окремо, визначати права доступу для відповідних ПК, переконуватися в ефективності антивірусного та іншого допоміжного ПЗ, яке встановлено на них.

Посилання на основну публікацію