✅Чим відрізняється боярин від дворянина

Бояри і дворяни – це представники привілейованих станів, які виникли на Русі в період княжого правління. Вони входили в найближче оточення князя і складали основу його дружини, але володіли різними повноваженнями і мали різне положення у феодальному суспільстві.

На думку істориків, стан бояр сформувалося до початку XI століття і зберігало лідерство протягом шести століть. Перші відомості про дворян зафіксовані в Лаврентіївському літописному зводі; більш докладні – в берестяних грамотах XII – XIII століття.

Хто такі бояри

Бояри – наближені князя, вищий шар феодалів в стародавній Русі. До кінця XII століття боярське звання було жалуваним, пізніше віддавалося у спадок. З бояр складалася старша княжа дружина, яка керувала військом і розпоряджатися землями, які переходили в князівське володіння в результаті військових захоплень.

Хто такі дворяни

Дворяни – взяті на службу при дворі князя вихідці з молодшої дружини, що виконували військові, господарські та грошові доручення за право користуватися земельним наділом разом із закріпленими за ним селянами. З XV століття дворянство стало передаватися у спадок, як і земля, дарована дворянину князем за особисті заслуги і військову доблесть.

Порівняння бояр і дворян

У чому ж різниця між боярином і дворянином?

Бояри були нащадками родоплемінної знаті, мали власні землі, а нерідко і свою дружину, що в умовах феодальної роздробленості дозволяло їм змагатися з князівської владою.

Найбільш багаті і впливові бояри брали участь у княжій думі на правах радників князя; від їхньої думки часто залежало вирішення важливих державних і судових питань, а також врегулювання міжусобних конфліктів.

При дворі князя служили прийняті в обраний коло, запроваджені бояри, які управляли справами князя і його палацовим господарством.

Залежно від обов’язків, вони отримували посаду дворецького, стольника, скарбника, конюха або сокольничого, що вважалося особливо почесним і приносило боярину чималі доходи. Плата за таку службу називалася «в годування», оскільки видавалася на утримання сім’ї боярина і його обслуги.

Бояри, що розпоряджалися від імені князя його віддаленими землями і що контролювали збори податей, іменувалися порожнім ним стане. З княжої скарбниці вони отримували кошти «в дорогу», призначені для дорожніх витрат і заохочення боярської старанності.

Введені і путні бояри були головними розпорядниками княжого двору і ставилися до верхівки у феодальній ієрархії. Їх називали старшими боярами, виділяючи з тих, хто входив в молодшу княжу дружину, але не відрізнявся родовитістю і багатством.

Крім виконання служби, в обов’язки бояр входило створення ополчення у випадку воєнних дій і його повне утримання своїм коштом. Це поширювалося не лише на введених і путніх бояр, а й на осілих, що не служили при княжому дворі земських бояр.

Боярська служба була добровільною. Служиві бояри зі старшої дружини мали право перейти до іншого князя.

З посиленням впливу боярства на державне управління вже в XII столітті при князівських дворах з-поміж молодшої дружини стали набирати для військової служби та виконання особистих розпоряджень князя найбільш відданих дрібних бояр і боярських дітей. Від слова двір відбулася назва нового стану, який грав протягом декількох століть важливу роль у долі Руській держави – дворянства.

У княжих грамотах XIII-XIV століть містяться перші згадки про служивих людей, що складаються при дворі князя і жалуваних за труди земельними наділами і золотий скарбницею. Земля давалася дворянину в тимчасове користування, але залишалася власністю князя. Тільки в XV столітті дворяни отримали право передавати землю у спадок або у придане.

У XVII столітті в період правління Петра I за дворянами утвердився найважливіший привілей – володіння наслідним майном незалежно від служби. Станові бояр було скасовано, а права дворян офіційно проголошені 18 лютого 1762 маніфестом Петра III. Остаточно вони закріплені жалуваною грамотою Катерини II в 1785 році.

Відмінність боярина від дворянина полягає в наступному

  • Бояри – представники вищого служивого стану, сформованого з великих феодалів, що володіли власними землями. Дворяни перебували на службі у князя або старшого боярина. До XV століття вони не могли зраджувати по спадку жалувані землі.
  • Бояри мали право голосу в княжій думі. У допетровський період вплив дворян на державне управління було не таким відчутним.
  • Бояри могли перейти на службу до іншого князя. Дворяни, прийняті на службу, не мали права залишити її без дозволу князя.
  • У феодальній ієрархії, що склалася на Русі, бояри займали чільне місце з X по початок XVII століття. Позиції дворянства остаточно утвердилися в період державних реформ, розпочатих Петром I.
Посилання на основну публікацію