Чи можна послати лист по телефону?

Тільки не звуковий лист, а справжнє, написане звичайною ручкою на звичайному папері. Виявляється, можна. Для цього необхідний прилад, званий телефаксом.
Телефакс, або, як зараз кажуть, факс, – винахід дуже давнє. Вірніше, не його матеріальне втілення, не власне прилад, а ідея. Вперше її висловив англієць Байн в 1843 році. Лише через 33 роки (!) З’явився телефон – більш щасливий побратим факсу. З’явився і опанував світом. Вперше передачу на відстань нерухомого зображення здійснив італійський фізик Дж. Казеллі в 1855 році, щоправда, винайдений ним пристрій було складним і незручним в побуті.

Факс само, як це часто буває з винаходами, випереджаючими час, був «благополучно» забутий, похований в архівах. Тільки в 1928 році ідея втілилася в чинному за принципом факсу пристрої. Втім, і воно широкого розповсюдження не отримало, оскільки для впровадження вимагало більш досконалих ліній зв’язку та спільних зусиль багатьох країн. Загалом, всіх цілком влаштовував телеграф.

Знадобилися ще півстоліття і бурхливий розвиток електронної промисловості, перш ніж телефакс став буденністю в будь-якому офісі або квартирі. А між тим, щоб відіслати з його допомогою листа, досить хвилини, не більше. І ваш знайомий – житель Ташкента, Владивостока або Ріо-де-Жанейро – рівно через хвилину буде його читати. А тепер уявіть, скільки часу знадобиться для цього пошті! Чи це не аргумент для якнайшвидшого розвитку телефаксной зв’язку?
Як же працює факс? Підключається він в звичайну телефонну мережу. Далі ви вставляєте в приймальне (зчитувальний) пристрій свій текст – лист, документ, малюнок – і набираєте номер знайомого. Все як в телефоні! Телефакс вашого абонента, почекавши кілька гудків, включається і, так би мовити, починає «знайомитись»: роздруковує ваш номер і спільно з вашим апаратом приступає до випробування лінії. Адже в різних містах і країнах телефонні мережі працюють по-різному: десь гірше, а де й краще. Тому обидва – і передає, і приймає – факсу шукають оптимальний режим «спілкування», тобто підбирають швидкість передачі інформації. Критерій один: щоб не було помилок. А допомагає їм у цьому мікропроцесор – такий же, як у звичайному комп’ютері.
Зупинившись на певному режимі, що влаштовує обидва пристрої, що передає факс зчитує ваш лист і запускає його у вигляді електросигнали в мережу. Приймальний факс розшифровує їх і виводить в повній відповідності з оригіналом на термочутливим папір. Тут в дію вступає спеціальна друкарська головка, що складається з десятків голочок, кожна з яких нагрівається і залишає свій слід на папері. Лист передано. Причому це стовідсоткова копія. Тільки що ні кольорова, якщо ви писали синьою кульковою ручкою або малювали різнокольоровими олівцями.

Що ж ще може факс? Наприклад, швидко виготовити ксерокопію. Для цього йому потрібно «подзвонити самому собі», щоправда, в мережу він при цьому не виходить. Просто задіє одночасно зчитування і термодрук. Кілька секунд – і ксерокс готовий! Далі. Не потривоживши вашого абонента, факс прийме повідомлення в будь-який час дня і ночі, тобто тоді, коли телефонні лінії найменш завантажені і інформація йде дуже швидко. Зрозуміло, що зовсім необов’язково, щоб ваш знайомий був при цьому вдома або в офісі. Що ще? Апарат дозволяє передавати інформацію будь-якого змісту і на будь-якій мові. Раптом вам знадобиться поспілкуватися з китайським або японським приятелем? Немає проблем, аби ви знали цю мову.
Важливо й те, що факс передає справжній текст. Іншими словами, він дуже зручний при пересиланні документів. Отримав копію і користуйся, немов це оригінал. До слова сказати, у багатьох країнах телефаксні копії прирівнюються до цих документів. Скільки проблем вирішує факс!

Посилання на основну публікацію