Бетон

Бетон – це штучний кам’яний матеріал. Його отримують в результаті затвердіння ущільненої суміші в’язкої речовини (зазвичай з водою) і наповнювачів. В якості в’яжучого речовини можна використовувати цемент, силікати, гіпс, асфальт, полімери (синтетичні смоли) і ін .; в якості наповнювачів, що утворюють жорсткий скелет бетону, – пісок, гравій, щебінь. Часто використовують концентрати розділової мастила для бетонних форм і опалубки. Найбільш поширений цементний бетон.

Цементом називають велику групу мінеральних в’яжучих матеріалів. Сировиною для нього служать вапняні, мергелістих, глинисті породи і різні добавки – шлак, боксити і ін. Цемент володіє важливою властивістю тверднути у воді. Ще в давнину для додання вапна цієї здатності в неї додавали природний вулканічний продукт – пуццолану, або штучний – цегляний пил.

Портландцемент отримують мокрим або сухим способом. При мокрому способі сировину розмелюють в млині, дроблять, потім занурюють в басейн, розмішують і частково подрібнюють і потім у вигляді напіврідкої маси – шламу подають в обертову піч діаметром більше 7 і довжиною понад 200 м. Шлам струмком тече назустріч гарячим газам, що утворюється при згоранні палива, висихає, звільняється від вуглекислоти. Утворилися після висихання сірі ніздрюваті кульки – клінкер – розмелюють в кульових млинах в тонкий порошок, отримуючи цемент.

При сухому способі, яким, ймовірно, належить майбутнє цементного виробництва, назустріч гарячим газам подають не шлам, а размолотое в порошок сировина: вапняк, глину, шлаки. При цьому економиться паливо, яке при мокрому способі витрачається на випаровування води.

Міцність бетону, приготовленого, зокрема, на основі цементу як в’яжучого речовини, збільшують за допомогою сталевої арматури (стрижнів, спіралей) і в результаті цієї процедури – армування – отримують залізобетон. При цьому бетон добре пручається стиску, а сталева арматура – розтягуючих навантажень, оберігаючи бетон від появи тріщин.

Залізобетон – основний сучасний будівельний матеріал.

В процесі виготовлення залізобетону для надання більшої міцності бетонної суміші, перед тим як вона затвердіє, виробляють її ущільнення, використовуючи вібрацію. На домобудівних комбінатах і заводах залізобетонних виробів є спеціальні виброплощадки – міцні плити на пружинах. Під ними обертаються 2 ексцентрика – неврівноважені вантажі. Вантажі рухаються вгору-вниз, плита підскакує на пружинах, а залізобетонна панель, яка перебуває на плиті, ущільнюється. Потім на будівельних майданчиках з таких залізобетонних панелей будують будівлі за допомогою сучасної будівельної техніки: підйомних кранів, зварювальних апаратів і т. П.

Історія.

У 1822 р в Петербурзі вийшла книга «Трактат про мистецтво готувати хороші будівельні розчини». Ще через кілька років її автор – російський будівельник Єгор Челиев видав нову книгу про те, як готувати цемент і бетон і як застосовувати їх для скріплення цегли або каменів при будівництві набережних, стін і фундаментів споруд і т. П.

У 1824 р в Англії Д. Аспдін взяв патент на виготовлення цементу з вапняного пилу, змішаної з глиною і обпаленої при високій температурі. Отриманий при цьому ніздрюватий сірий матеріал, званий клінкером, він розмелюють і змішував з водою. При застиганні утворювався дуже міцний будівельний камінь, який винахідник назвав портландцементом, так як за кольором і міцності він нагадував будівельний камінь, видобутий в англійському місті Портланд.

Посилання на основну публікацію