Автоматична телефонна станція

Автоматична телефонна станція здійснює автоматичне з’єднання підключених до неї ліній зв’язку, що йдуть від апаратів власників телефонів – абонентів. Абонент, набираючи своїм номеронабирачем номер телефону абонента, що викликається, управляє роботою приладів автоматичної телефонної станції (АТС).

Імпульси струму від номеронабирателя передаються на АТС, і під їх впливом прилади станції здійснюють складну і велику роботу: знаходять лінію, до якої підключений апарат з необхідним номером; перевіряють, вільний цей апарат або щодо нього ведеться розмова; якщо потрібний апарат вільний, вони посилають в нього виклик, а якщо він зайнятий, то повідомляють про це тому, хто телефонує за допомогою відповідного сигналу; після закінчення розмови прилади знову роз’єднують лінії абонентів.

Для відшукання лінії потрібного абонента використовуються прилади, які називаються шукачами. Їх дія легко пояснити на прикладі декадно-крокового шукача. На малюнку ви бачите його основні частини: контактне поле, куди підключені лінії всіх абонентів; щітку, куди підключається лінія абонента; рухає механізм, який встановлює щітку на будь-якому необхідному контакті і що підключає тим самим лінію абонента до лінії викликаний. Контактна поле складається з 10 рядів, в кожному з яких по 10 контактів (тому шукач називається декадних: від грецького dekas, родовий відмінок dekados – десяток).

Рухає механізм являє собою вісь із закріпленими щітками, барабан з поперечними і поздовжніми зубами і 2 електромагніта – підйомний і крутний. Від імпульсів першої цифри, набраної номеронабирачем, підіймальний електромагніт притягує відповідне число раз свій якір, і його собачка, впираючись в один з поперечних зубів барабана, піднімає вісь і, отже, щітку на стільки ж кроків (звідси назва шукача – кроковий). Від імпульсів другий цифри обертає електромагніт аналогічним чином повертає щітку. Якщо, наприклад, набирається номер 73, то підіймальний електромагніт встановлює щітку проти 7-го ряду, а крутний електромагніт – проти його 3-го контакту.

Таким чином, один декадно-кроковий шукач може обслуговувати АТС на 100 абонентів (від № 00 до № 99).

На АТС більшої місткості процес з’єднання складніше – в ньому бере участь не один, а ряд шукачів, що включаються послідовно.

Якщо в АТС включені від 100 до 1000 абонентів, то вони отримують тризначні номери. При наборі першої цифри номера починається підйом першого шукача, в контакти якого замість ліній абонентів включені інші шукачі, а вже в контакти цих шукачів включені лінії абонентів відповідних сотень.

Друге рух щіток першого шукача починається після закінчення набору першої цифри і повернення диска номеронабирача в початкове положення. Рух щітки відбувається автоматично до тих пір, поки вона не зупиниться на лінії до вільного шукачеві сотень. Друга і третя цифри номера встановлюють щітки другого шукача на лінії потрібного абонента.

Шукач, який служить для вибору шукача певної групи абонентів, називається груповим. Так, в АТС на 10 000 абонентів повинні послідовно включатися 2 групових шукача, перший з яких працює від набору першої цифри номера, а другий – від набору другий цифри. Подальше збільшення групових шукачів дозволяє організувати зв’язок для як завгодно великого числа абонентів.

В даний час широкого поширення набули більш досконалі – координатні АТС, роль шукача в яких виконує координатний з’єднувач. Основа цього шукача – координатна сітка, що складається з декількох пересічних вертикальних і горизонтальних смуг (координат). Кожна зі смуг під дією електромагніта може повертатися на деякий кут навколо своєї осі. У точках перетину смуг розташовані контактні групи: коли пересічні смуги повернені, контакти замикаються, здійснюючи тим самим з’єднання ліній абонентів.

Останнім часом у зв’язку з широким розвитком мікроелектроніки ведеться розробка і впровадження Куби пам’яті ЕОМ (в цьому слові латинська приставка «квазі» – «як би» – показує, що мова йде про «майже» електронних станціях). Все управління з’єднанням ліній абонентів і на цих АТС здійснюється спеціальними електронними обчислювальними машинами. На цих станціях широко використовуються елементи мікроелектроніки, що значно спрощує і прискорює монтаж станції, дозволяє скоротити займану нею площа і забезпечує її надійність. Однак з’єднання ліній та абонент здійснюється на таких станціях не за допомогою електроніки, а контактними пластинами, тому АТС і називається квазіелектронних, а не повністю електронною. Ці контактні пластини розташовані в запаяній мініатюрної скляній колбі, наповненій інертним газом, і замикаються під дією магнітного поля, створюваного насадженої на колбу обмоткою електромагніту. Такі пристрої називаються герконами. Працюють шукачі з герконами по типу координатних з’єднувачів. Вони спрацьовують швидко, аналогічно елементів мікроелектроніки. Розробляються і починають впроваджуватися також повністю електронні АТС, у яких і управління з’єднанням, і саме з’єднання – електронні.

Існують міські АТС і автоматичні міжміські телефонні станції (АМТС). У контактне поле шукачів автоматичних міжміських станцій включені не лінії абонентів, а канали багатоканальних систем, що з’єднують різні міста один з одним. Для з’єднання з абонентом іншого міста абонент набирає певну цифру (наприклад, цифру 8). Цим він підключає лінію, що йде від його апарату, до щіток шукача АМТС. Набираючи наступні 3 цифри – код міста, абонент з’єднується з АМТС викликається міста. Набір наступних 7 цифр, впливаючи на шукачі міських АТС, з’єднує апарат абонента з апаратом викликається. Якщо в місті номери абонентів мають число цифр менше семи, то на початку номера абонент набирає відповідну кількість нулів (або – для деяких міст – двійок).

Посилання на основну публікацію